Затемнення

— Яку таку нерівність?

Його очі звузились.

— Всі, кому заманеться, мають право дарувати тобі подарунки. Всі, окрім мене. Я хотів зробити тобі подарунок на випускний, але не зробив. Це надзвичайно нечесно. Як ти це поясниш?

— Легко, — знизала я плечима. — Ти для мене — набагато важливіший, ніж будь-хто. І ти віддаєш мені себе. Це вже значно більше, ніж я заслуговую, і все, що ти даруєш, лише збільшує дисбаланс.

Він недовго аналізував сказане, а потім закотив очі.

— Те, як ти мене сприймаєш, просто смішно. Я спокійно жувала свій сніданок. Я знала, що Едвард не слухатиме, якщо я почну переконувати його в іншому.

Задзижчав телефон Едварда. Перш ніж відповісти, він подивився на номер.

— Алісо, що трапилося?

Він слухав, а я, чекаючи його реакції, раптово почала нервувати. Але те, що сказала Аліса, зовсім його не здивувало. Він кілька разів зітхнув.

— Я припускав щось таке, — відповів він їй, пильно дивлячись мені в очі, його брови несхвально звелися. — Вона розмовляла уві сні.

Кров прилила мені до обличчя. Що ж я цього разу сказала?

— Я про це подбаю, — пообіцяв він.

Коли він згорнув телефон, то подивився на мене трохи розлючено.

— Ти ні про що не хочеш зі мною поговорити?

Я секунду міркувала. Враховуючи попередження, яке Аліса робила мені минулої ночі, можна було здогадатися, чого вона телефонувала. І згадуючи той тривожний сон, що снився мені сьогодні весь день, — сон, у якому я скрадалася за Джаспером у надії, що він виведе мене на галявину крізь ліс, схожий на лабіринт, де я зможу знайти Едварда… Едварда і чудовиськ, які прагнуть мене убити, але про них я не турбувалась, тому що вже ухвалила рішення, — то я припустила, щó саме міг Едвард чути, доки я спала.

Я на секунду скривила губи, досі не готова зустрітися поглядом з Едвардом. Він чекав.

— Мені подобається Джасперова ідея, — нарешті промовила я. Він застогнав.

— Я хочу допомогти. Я повинна зробити хоч щось, — наполягала я.

— Те, що ми наражатимемо тебе на небезпеку, не допоможе.

— А Джаспер вважає, що допоможе. Він же знається на цьому. Едвард сердито подивився на мене.

— Ти все одно не зможеш мене стримати, — погрожувала я. — Я не збираюсь переховуватись десь у лісі, доки ви ризикуєте заради мене.

Раптово він почав боротися з усмішкою.

— Белло, Аліса не бачить тебе на галявині, вона бачить, як ти тиняєшся, загублена в лісі. Ти не зможеш знайти нас там, ми лише згаємо час, доки я шукатиму тебе, коли все закінчиться.

Я намагалась зберігати такий самий спокій, як і він.

— Це тому, що Аліса не брала до уваги присутність Сета Клірвотера, — чемно промовила я. — Якби вона це зробила, тоді, звісно ж, вона була б не в змозі побачити нічого. Але схоже на те, що Сет хоче бути на місці битви так само, як і я. Не думаю, що буде аж так важко переконати його показати мені дорогу.