Альтернативна Еволюція
- Автор: Бердник Александр Павлович
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Тріада
- Жанр: Прочая поэзия
Электронная книга - «Альтернативна Еволюція». Краткое содержание книги:
У чому критерій її Буття?
Яка стежка суджена нашій планеті у III тисячолітті?
Олесь Бердник намагається відповісти на ці запитання у творах, які увійшли до цієї збірки. Автор стверджує: «Альтернативна Еволюція» — ось шлях у майбутнє. Людина покликана засівати поле Буття квітами Любові й Радості. Але зараз над світом гримить поєдинок Світла й Мороку, краси і потворності, — і доля світу залежить від кожного з нас.
До збірки увійшли:
Заповіт людям Землі
Альтернативна Еволюція
Словник Ра (Воскресіння Слова)
Падіння Люцифера
Пора звести блакитиний храм!
«Астероїд свободи». Школа астросталкерів
Це вогняне слово — Свобода
Тайна Христа
Пісня надземна
І тоді Пречиста радісно засміялася і сказала:
— Пора!
І махнула рукою.
Зникли бараки. Щезли колючі дроти. Я стояв серед золотої ниви хлібів, а вгорі синіло веселе, чисте небо. Ні душі. Лише спів жайворонка у високості…
Того ж дня до мене завітали гості: прокурор Карагандинської області (молодий хлопець) і сам начальник табору Каплан з хвостом наглядачів.
— Ви подавали заяву про голодування? — запитав прокурор. — І коли?
— Вже десятий день, — пересохлими вустами відповів я.
— Чому ти не доповів мені? — суворо запитав Каплана прокурор. Той знизав плечима, поїдаючи мене лютим поглядом.
Прокурор розпитав, за що я отримав карцер, дав наказ перенести мене до бараку, покласти на розкладачці.
В бараку нікого не було. Я задрімав. І одразу ж відкрилося вражаюче видіння.
Я йшов у коридорі височенної в'язниці, стеля якої сягала неба. Під ногами була дзеркальна підлога, у якій віддзеркалювалася моя постать. Я здивувався, що вбрання на відбитку було білосніжним. Біля титанічних дверей, що самі собою почали відчинятися, відбиток випростався, став вертикально і я вражено зрозумів, що бачу Христа. На ньому переливався чистотою і променистістю хітон, на чолі замість тернового вінця квітували білі-пребілі лілеї. Він усміхнувся радісно, обняв мене і підняв руку, благословляючи.
Мене розбудив офіцер зв'язку. Запитавши прізвище, подав телеграму.
Я прочитав: «Верховний Суд звільнив тебе. Чекаємо додому. Батько».
Узгодженість видіння, снів і реальності була така захоплююча, що я ридав щасливими сльозами, посилаючи вдячні молитви Пречистій та Учителю…
Ось чому для мене Образ Христа завжди був не теологічною абстракцією, не ідеєю для суперечок чи сумнівів, а Живим Полум'ям, з якого брало силу і полум'я моєї душі.
Скептики скажуть: суб'єктивізм. Вони почнуть шукати певних психокомплексів, котрі десь незримо ввійшли до дитячої душі, а в пору біди й тиску проросли. Тобто, містичне зерно отримало для себе підходящий ґрунт.
Це не так. Я ніколи не був і не став містиком. Я критично ставився до всіх «священних» писань і навіть до Нового Завіту, бо ж «слово промовлене є лжа». До серця мені не лягали ні вікові, архаїчні ритуали, ні теологічні догми, ні страх віруючих перед Богом.
Навпаки, що більше я знайомився з потоком різних ідей, зв'язаних з постаттю Христа, негативних чи ортодоксальних, — то сильніше я відчував Його космічну реальність, Його життєвість.
Я збагнув нерушимо, що лише через Христа здійсниться все об'єднання людства і всієї сфери життя, і не лише людства Землі, а всіх сфер Космічного Розуму…
— Чому ж цього не сталося? — запитають мене скептики. — Допоки людям чекати? Якщо Христос з'явився тобі, чому він не з'являється всім іншим? Чим ти кращий від інших? Чому він допускає таке жорстоке запізнення? Гора муки росте до неба, а Господня Сила спокійно спостерігає за кривавою п'єсою тисячоліть. І якщо Він нерушима реальність Духу — то чому Його не відчувають так, як вітер, як зорі, як сонце, як квіти, хмари і повітря? Чому треба «доказувати» Його буття, Його історичність, Його божественність?
Запитання слушні, хто може заперечити це?
Проте народи світу здавна орієнтовані на пізнання містифікованої постаті Христа. Як і передбачав Він, людям показують: ось Він! І віруючі кидаються на примарний образ. І розчаровуються. Кажуть — Він у таємних кімнатах. Біжать — і бачать порожнечу. Обвішуються хрестами, обставляються кадилами, митрами, ризами, іконостасами, а потім руйнують все це… а потім знову реставрують, як це комічно відбувається нині…
Чому ніхто не поставив завдання: народам світу потрібен Живий Христос як Провідник до Бога. Чому ми задовольнилися мертвим, розіп'ятим? Чому зігнорували Воскреслого? Чому не прагнемо самі об'єднатися з Ним, а довіряємо це лукавим жерцям, котрі не можуть навіть між собою порозумітися?!
Хтось запитає: а тобі відкрилася істина про Христа? Ти відаєш Тайну Його Місії?
Я твердо скажу: ТАК. Коли я майже бігцем прямував від спец-табору до поїзда, щоб вернутися до рідних моїх, мені прочинилися двері до Правди Христової. Не одразу я збагнув, осягнув хвилююче відкриття, це триває вже майже півстоліття, але крок за кроком хмари забуття долаються, оголюється Вершина Гори, де жде мене Брат, Учитель і Батько. І я знаю, що одвіку був з Ним, у Ньому, бо Він відкрив, нарешті, Свою Тайну. І Звелів передати її людям, що я й роблю з великою радістю та тривогою.
Отже, головне питання Космоісторії: суть Заповіту Христа, суть Його Місії, котру він отримав від батька Небесного?!