Оріноко

— Не знаю, пане.

— Так ти дитина, — махнув капітан рукою. Ми поверталися під навіс, і дорогою Фуюді, який був з нами, переклав мені їх розмову.

Капітан почастував нас сигарами з острова Ямайки і довгий час мовчав, глибоко про щось задумавшись. Потім наказав пинести карту Гвіани і східної Венесуели і розгорнув її переді мною. Я покликав Педро, щоб той придивився до карти і потім перемалював її, бо вона, звичайно, була набагато точніша, ніж наша.

— Тут, біля гирла ріки Тапур, — пояснював мені капітан, — над середньою течією Куюні лежить ота факторія голландців, їхній найбільш висунутий на північний захід форпост. Він вперся в тил нашої, англійської сфери впливів і без всякого на те права порушує наші інтереси, бо ще раніше ріку Бербіце і її басейн далі на південному сході ми погодилися вважати районом впливу голландців. Тимчасом голландці над річкою Куюні не тільки підривають наші інтереси, але й об'єднують навколо себе тамтешніх індійців, ставлять у залежність від себе, зокрема, акавоїв, і потім посилають їх на інші племена за невільниками. Ці ваші акавої пробралися човнами з півдня, з басейну Куюні, через узгір'я Піако, аж до джерел вашої ріки Ітамаки, звідти вони, напевно, і прибули сюди. Джон Бобер — це ще одна ділянка наших спільних інтересів!

Слово «наших» він вимовив з наголосом і крізь дим сигари втупив у мене пронизливий погляд..

— Ще одна ділянка? — повторив я. — А є ще інші ділянки спільних інтересів?

Капітан був задоволений, що я це зауважив.

— Є ще й інші, — сказав він, — і торкаються вони справ дуже важливих, в яких вам, містер Бобер, доведеться відіграти не останню роль, але насамперед дозвольте відрекомендуватись вам.

Це був Джеймс Повелл, власник не тільки брига «Капрікорн», але й факторії і плантацій, які розкинулися біля гирла Ессеквібо, що впадає в Атлантичний океан. Існуюча там англійська компанія підприємців мала свого губернатора, а Повелл був його заступником.

Ця колонія, так само як і інші, на південному сході, — голландська і французька, виникла на спірній землі. Іспанці з Венесуели вважали, що мають на неї право, але внаслідок величезного віддалення її від їх головних центрів на заході вони неспроможні були силою вигнати загарбників.

Вже віддавна йшли розмови між Лондоном і представниками англійців у Гвіані про офіціальне приєднання колонії до Англії. Всі знали, що рано чи пізно до цього дійде, причому англійці мали намір відібрати у іспанців також і острів Трінідад на півночі від гирла Оріноко.

— Придивіться, добродію, добре до цієї карти, — говорив мені капітан, — і зробіть з географії відповідні висновки. На півночі острів Трінідад, на півдні — ріка Ессеквібо, а в центрі що? Гирло Оріноко. Якщо англійський уряд оволодіє цими двома позиціями, захоплення середньої частини гирла Оріноко буде лише природним наслідком цього заходу і його доповненням. Тоді весь північний схід Південної Америки перейде в наше володіння, а іспанців ми відкинемо далеко на захід під самі Анди…