Книга забуття

— Чого це він так неповажливо про інтелігентів? — запитує Дайта.

— А чого з ними церемонитися? — бубню, не відриваючись від монітора.

Дайта чекає, поки я завершу фразу.

—І що йому відповів цей сексуальний збоченець Фрейд?

Здивовано повертаюся до Дайти.

— Чого це ти так неповажливо про Фрейда?

— А чого з ним церемонитися? Він же з нами не церемониться. Він звів людину до однієї плоті, до статевого інстинкту!.. А дух? Дух де?! Не можна пояснити людину тільки сексуальним потягом… Інакше ми з тобою з ліжка не вилазили б…

— Окрім лібідо є ще й сублімація, — кажу винувато.

Лист Фрейда чи не втричі довший. Фрейд багатослівний, як і належить людині, яка заробляє гроші вигадками та писанням. Одне слово, письменник. Не дарма ж його відзначили премією Ґете. Батько психоаналітики погоджується з Ейнштейном, що інстинкт ненависті та знищення закладено в самій людині, і нею маніпулюють підбурювачі війни. «У зв’язку з цим я можу викласти фрагмент того знання інстинктів, яким сьогодні керуються психоаналітики, після довгих розмірковувань і блукань у тьмі. Ми вважаємо, що людський потяг буває тільки двох видів. По-перше, ті, що скеровані на збереження й об’єднання, ми називаємо їх еротичними (у тому сенсі, в якому Брос розуміється в платонівському „Бенкеті“), або сексуальними потягами, свідомо розширюючи відоме поняття „сексуальність“. По-друге, інші, скеровані на руйнацію і вбивство: ми класифікуємо їх як інстинкти агресії чи деструктивності. Як Ви розумієте, це відомі протилежності — любов і ненависть — перетворені в теоретичні об’єкти; вони створюють аспект тих вічних полярностей, притягання й відштовхування, що присутні і в межах Вашої професії».