Пірат
- Автор: Роббинс Гарольд
- Год: 1999
- Язык: украинский
- Год: Видавничий дом "Всесвіт"
- Переводчик: Иван Яндола
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Пірат». Краткое содержание книги:
Пірат, безперечно, один з найбільш знаменитих романів Гарольда Роббінса, який вийшов чи не на всіх мовах світу і приніс своєму творцеві гучну славу. Неповторну своєрідність роману надає химерне поєднання авантюрного сюжету і глибокого проникнення в психологію героїв, екзотики Сходу і по-європейськи динамічного розвитку подій, показу всіх потаємних пружин великого бізнесу і пряної еротики.
Через півгодини повернувся Керрідж. Обличчя його було похмуре.
— У Тегерані вони не приземлилися, а Багдад доповідає, що радар не зафіксував їхнього перельоту через територію Іраку. Я знов зробив запит у Дамаска, і вони доповідають, що з літака не було ніяких сигналів про неполадки чи щось подібне від того часу, коли вони пролітали над ними десь о другій після полудня.
— Літак не міг просто так зникнути, не полишивши ніякого сліду. — Якусь мить Бейдр мовчав. — Я думаю, що нам краще оголосити пошук.
— У мене тут за дверима є чоловік, з яким, на мою думку, вам слід поговорити, перед тим як це зробити.
— Скажи, щоб він зайшов пізніше,— відрубав Бейдр. — На разі у мене в голові більш важливі речі, аніж бізнес!
— Я думаю, що те, що він скаже, може навести нас на здогад, де може бути літак.
Бейдр здивовано дивився на нього.
— Впусти його.
Дік відчинив двері.
— Прошу, зайдіть, містере Дюпре.
У кімнату зайшов середнього зросту чоловік у непримітному сірому костюмі.
Дік провів його до столу.
— Містер Дюпре, містер Аль Фей.
— Маю честь, мсьє,— вклонився Дюпре.
Бейдр кивнув, але не проронив ні слова. Він питально подивився на Діка.
— Яке відношення він має до літака?
— Можливо, ніякого,— похапцем мовив Дік. — Та спочатку я краще дам деякі пояснення.
Бейдр кивнув головою.
Дік прокашлявся. Було видно, що він почувається незатишно.
— Містер Дюпре — приватний детектив. Ми користувалися його послугами декілька разів перед цим, у конфіденційних справах, і він довів свою повну компетентність. На початку цього тижня, через певні вислови Лейли я взяв на себе сміливість доручити її під його нагляд.
Голос Бейдра був холодний:
— Чому?
Дік витримав його важкий погляд.
— Тому, що наступного дня, коли ми припинили відправки товарів «Арабляльок», вона попросила мене створити можливість їх продовжувати. Коли я відмовився, бо це було супроти ваших наказів, вона сказала, що сім'ї Ріада і Мафрада зв'язані старою дружбою і що її дідусь Ріал був би дуже засмучений цим. Вона також сказала, що я міг би продовжити поставки і що вам навіть не обов'язково знати про це. — Він глибоко вдихнув. — Коли я дізнався від вас, що вони ніякі не друзі, то вирішив довідатися про неї все, що в моїй змозі.
Бейдр повернувся до приватного детектива.
— І що ви довідалися?
Пан Дюпре дістав декілька аркушиків із внутрішньої кишені піджака і розгорнув їх. Один примірник він поклав на стіл перед Бейдром, один дав Дікові, а ще один тримав у власній руці.
— На цьому аркуші паперу надруковані прізвища всіх людей, з якими ваша дочка контактувала на цьому тижні, а також час і місця їхніх зустрічей.
Бейдр пробіг очима папірець. Всі інші прізвища переважило одне: Алі Ясфір. На цьому тижні Лейла зустрічалася з ним п'ять разів, вчора — двічі. Повторялися декілька інших прізвищ, та вони були йому незнайомі.
Він підвів очі на приватного детектива.
— Боюсь, що ваша дочка тримається небезпечної компанії, мсьє,— мовив детектив. — Майже всі прізвища в цьому переліку — відомі арабські терористи або партизани і як такі перебувають під пильним наглядом швейцарської поліції. Вони молоді, і, видається, що чоловік по імені Ясфір надає їм найбільшу фінансову підтримку.
Отож, швейцарська поліція зітхнула з полегшенням, коли Фуад Азіз та Рамадан Сідкі, два чоловіки, які вважаються мастаками у використанні бомб та зброї, сіли з вашою дочкою у літак і вилетіли з країни. Хочу запевнити, що нової в'їзної візи їм не дадуть ніколи.
Якийсь час Бейдр вивчав папір.
— Що-небудь іще?
— Тільки це, пане,— відповів Дюпре. — Я взяв на себе сміливість зателефонувати до школи в Монтре, де навчалася ваша дочка. Я сподівався отримати деяку інформацію про дівчат, з якими вона бачилася. Та вони не могли відповісти мені нічого певного, окрім того, що вони не бачили вашої дочки від травня цього року, коли вона полишила школу в супроводі містера по імені Ясфір, який назвався вашим співробітником. У школі сказали, що вони мали намір приєднатися до вас на кінофестивалі в Каннах. Назад вона так і не повернулася.
Бейдр поглянув на Діка, потім на приватного детектива.
— Щиро вам дякую, містере Дюпре. Ви нам дуже допомогли.
Детектив зітхнув.
— Сучасні діти,— він чисто по-французьки розвів руками. — У мене самого дочка такого віку. Ніхто не знає, що у них на думці. — Він уклонився. — Коли знадобиться якась поміч від мене, не сумнівайтеся, викликайте,— він уклонився Дікові і вийшов з кабінету.