Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Другие детективы » Велика маленька брехня
Велика маленька брехня - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Велика маленька брехня

Электронная книга - «Велика маленька брехня». Краткое содержание книги:

Убивство... трагічний випадок... чи просто негідні вчинки батьків? Відомо лише одне: хтось втратив життя. Маделін - сила, на яку зважають. Вона кумедна, в'їдлива та пристрасна; все пам'ятає і нічого не пробачає. Селеста - вродливиця, здатна примусити зупинитися світ та зачудовано милуватися нею. Та за ілюзію ідеальності воно платить свою ціну. Новенька у місті, самотня матуся Джейн настільки молода, що інші мами зі школи сприйняли її за няньку, За її плечима - загадкове минуле та сум, нехарактерний для її віку. Життєві шляхи цих трьох жінок різні, але всі вони зійдуться в одному страшному місці.
Велика маленька брехня - блискучий роман про колишніх чоловіків, других дружин, матерів та дочок, шкільний скандал та маленьку брехню, котра може стати смертельною.
1 ... 119 120 121 122 123 124 125 126 127 ... 147
Перейти на страницу:

У двері подзвонили.

Розділ сімдесятий

Доброчинна вікторина

Стью: Щойно ви заходили у двері, вам одразу вручали один із тих дівчачих рожевопінистих коктейлів.

Саманта: Вони були божественні. Проблема полягала в тому, що хтось із учителів шостих класів помилився в розрахунках, тож у кожному коктейлі алкоголю містилося, як у трьох. І ці люди навчають наших дітей математиці!

Габрієль: Я просто вмирала з голоду, бо економила калорії на вечір. Тож коли випила один коктейль і — оує-є-є!

Джекі: Я ходжу на різні корпоративні заходи з людьми, які полюбляють випити. Але дозвольте сказати, що я ніколи не бачила, щоб група людей так швидко впилася, як це сталося на тій вечірці.

Тея: Кейтеринг затримувався, усі були голодні і пили дуже міцні коктейлі. Я тоді ще подумала, це шлях до катастрофи.

Панна Барнс: Не надто гарно з боку вчителів напиватися на шкільних вечірках, тож зазвичай я впродовж вечора п’ю лише один келих. Але той коктейль! Я навіть не пам’ятаю, що кому говорила.

Пані Ліпманн: Наразі ми переглядаємо вживання алкогольних напоїв на шкільних подіях.

* * *

— Коктейль? — світловолоса Одрі Хепберн простягнула тацю.

Джейн взяла запропонований рожевий напій та окинула поглядом велику шкільну залу. Усі Блондинки-Боб, мабуть, зустрілися напередодні, щоб упевнитися, що у всіх однакові перлові чокери, однакові чорні сукні та високі зачіски. Можливо, донька пані Пондер запропонувала їм групову знижку.

— Ви — новенька у школі? — запитала Блондинка-Боб. — Я не пам’ятаю вашого обличчя.

— Я мама першокласника, — сказала Джейн. — Тож ми у школі з початку року. Господи, ох і смачний же ж коктейль!

— Так, рецепт учителів шостих класів. Вони його назвали «І не підемо до школи» чи якось так. — Жінка пильніше поглянула на Джейн. — Я вас знаю! Ви підстриглися! Вас звати Джейн, так?

Так. То я. Мама шкільного агресора. От лише це не він.

І вмить та жінка здиміла.

— Гарного вечора! — сказала вона. — Ось там план столиків. — Вона махнула рукою у невизначеному напрямку.

Джейн блукала по залі, проминаючи групи яскравих Елвісів та веселих Одрі, усі вони налягали на рожеві коктейлі. Вона шукала Тома, бо знала, що він також залюбки приєднається до пошуку розгадки: що у цьому коктейлі створювало такий добрий смак.

Том — гетеросексуальний. Ця думка знову і знову виринала, мов чортик із табакерки. Бум! Том — не гей! Бум! Том — не гей! Бум!

Це було смішно, і чудово, і трохи лячно.

Вона зіштовхнулася із суціль рожевою Маделін: рожева сукня, рожева сумка та рожевий напій у руках.

— Джейн! — рожева шокова сукня Маделін була всіяна зеленими стразами, а на талії — величезний шифоновий бант. Майже всі жінки були у чорному, але Маделін, звісно, знала, як вирізнитися з натовпу.

— Ти дивовижна! — сказала Джейн. — То на тобі корона Хлої?

— Маделін торкнулася корони з рожевими пластиковими «коштовними» каменями.

— Так, мушу заплатити їй здирницьку платню за оренду. Слухай, та це дивовижно! — вона взяла Джейн за руку та змусила її повільно обернутися. — Твоє волосся! Ти мені не говорила, що зібралася стригтися! Ідеально! Це тебе Люсі Пондер підстригла? А костюм! Дуже гарно!

Вона врешті повернула Джейн обличчям до себе та від подиву, прикрила рота рукою.

— Джейн! На тобі червона помада! Я… я… — її голос тремтів од надлишку емоцій. — Я неймовірно рада бачити тебе з помадою!

— Скільки ти вже випила оцих рожевих штук? — запитала Джейн та відпила із свого келиха.

— Оце другий. У мене страшний, жахливий ПМС. Тож ще до завершення вікторини я можу когось убити. Але! Все добре! Просто чудово! Абігель закрила свій веб-сайт. Ой, почекай, ти ж взагалі не знаєш цю історію про веб-сайт, так? Стільки всього сталося! Стільки лихих катастроф! Ой, зажди! А як все пройшло учора? Зустріч із сама-знаєш-ким?

— Який це веб-сайт закрила Абігель? — запитала Джейн. — Вона знову відпила з келиха, та спостерігала, як рожева рідина піднімається по трубочці догори. І прямує просто до її рота. Вона почувалася дивовижно, невимовно щасливою. — Зустріч із психологом пройшла добре. — Вона стишила голос. — Це не Зіггі кривдить Амабеллу.

— Звісно, не він, — сказала Маделін.

— Мабуть, мені досить, — сказала Джейн.

1 ... 119 120 121 122 123 124 125 126 127 ... 147
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)