Оповістки з Меекханського прикордоння. Схід-Захід [UK]

Кров на поверхні кришталю, здавалося, бліднішала, втрачала барву, форму й консистенцію. За мить темно-червоні плями зникли. Всередині кришталю потроху розгорілися тисячі вогників. Посередині пульсував один — рубіново-червоний.

Альтсін вийняв палець із рота.

— Що воно таке? І чому в мене так болить палець?

— В мене десь була баночка з кров’ю тритона, але щось не можу її знайти. Тож я подумала, що її замінить кров іншого гада. Ти задоволений?

— Не дуже. Ти могла б скористатися кров’ю якоїсь змії. Гадюка була б ідеальною.

Вона усміхнулася.

— Пробач. Ти ж знаєш, що я не люблю голок та інших гострих речей.

— Знаю. А що воно таке?

Вказав на кришталь. — Це дзеркало. Служить для пошуків Сили на відстані: як і тої, що діє, так і тої, що спить. Воно аспектоване на Землю, Вогонь та Воду. Ота червона крапля — це сам кристал, ота світла пляма навколо — Д’Артвеена. Все решта — амулети й талісмани, прокляття, охоронні закляття, активні та пасивні пентаграми, а також усе, що має хоча б якийсь зв’язок із металом, якого торкнулася Сила.

Зорестін зробила кілька жестів, і свербіж посилився.

Він нахилився над кришталем. Вогників були сотні, вони відрізнялися за розміром, кольором і відтінком. Деякі потроху переміщалися. Але один бік дзеркала розсвічувався всього кільканадцятьма іскорками.

— А це?

— Це море. На кораблях, напевне, найбільше амулетів, ніж у всьому місті, але вони зосереджені на малому просторі. Знаєш, навіщо я тобі це показую?

— Ні.

— Бо дзеркало — найпевніший та найшвидший спосіб знайти металевий предмет, який має хоча б якийсь зв’язок із Силою. До Дороги Жертовності залишилося всього два дні, і в цей період Меч еманує особливо сильно. Зумієш його вказати?

Він дивився на тисячі світлих крапельок.

— Ні. Не в цьому хаосі. Чи Меч якось тут вирізняється? Формою, пульсацією?

Вона похитала головою.

— Ні. А оскільки в нього змінний аспект, то його також неможливо знайти за кольором… Зазвичай він виглядає як просто велика, світла крапка.

Великих світлих крапок у кришталі було кількадесят.

— До чого ти, власне, ведеш?

Вона подивилася йому в очі.

— Альтсіне, я не займаюся металами. Ти про це знаєш. А цей Меч — то великий шматок сталі з таким високим потенціалом, що його неможливо добре приховати. Коли жерці витягували його з храму, то під час процесії я могла відчути його з половини милі. Але навіть я не зумію вказати, де він знаходиться зараз. Понкее-Лаа — це справжній казан. Тут є храми десяти головних і кільканадцяти менших божеств, цілі вулиці окуповані чародіями, ворожками, відьмами, ясновидцями й рештою такої голоти. Ча-сом мені здається, що дехто навіть перднути не може без того, аби не скористатися Силою. Тут не вдасться знайти такий предмет за допомогою магії.