Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика.
- Автор: Андрушко П. П., Стрижевська А. А.
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Юрисконсульт
- ISBN: 966-2968-07-5
- Жанр: право
Электронная книга - «Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика.». Краткое содержание книги:
Розрахований на студентів, аспірантів та викладачів юридичних факультетів вищих навчальних закладів, науковців, суддів, працівників правозастосовних органів, юристів-практиків.
Службове підроблення (ст. 366 КК) є злочином з формальним складом, тобто є закінченим з моменту вчинення службовою особою дій, альтернативно передбачених ч. 1 ст. 366 КК. Передбачений ч. 2 ст. 366 КК склад злочину є злочином з так званими похідними наслідками.
Статтею 366 КК, на відміну від ст. 358 КК, не передбачена відповідальність за використання завідомо підроблених документів, тому їх використання як службовою особою, яка їх підробила, так і будь-якою іншою особою, може кваліфікуватись за ч. 3 ст. 358 КК, оскільки предметом передбаченого нею злочину можуть бути не лише документи, підроблення яких утворює склад злочину, передбаченого ч. 1 чи ч. 2 цієї статті, а й документи, підроблення яких утворює склади інших злочинів, в тому числі і передбаченого ст. 366 КК, за винятком випадків, коли використання певних підроблених документів утворює склади інших злочинів, які є спеціальними щодо складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК.
Під підробленням документів у ст. 366 КК розуміється зміна змісту раніше оформленого справжнього документа, тобто спотворення змісту інформації, зафіксованої на матеріальному носієві будь-яким способом (засвідчення відбитком підробленої печатки, дописка, підчистка, заміна тексту, дати видачі, підпису та інших реквізитів документа). Окремі вчені під підробленням документів розуміють і складання документа з внесенням до нього даних (відомостей), які повністю чи частково не відповідають дійсності. Проте такі дії, очевидно, більш правильно відносити до іншої форми вчинення злочину, передбаченого ст. 366, — складання завідомо неправдивих документів.
5. Складання завідомо неправдивих документів — це створення документа, оформленого з зовнішньої сторони правильно, тобто з дотриманням порядку і правил його виготовлення, але у ньому фіксується інформація про певні події чи факти, яка повністю чи частково не відповідає дійсності. Окремі вчені вважають, що у цьому разі внесені до документа відомості за своїм змістом повинні повністю не відповідати дійсності.
6. Під видачею завідомо неправдивих документів потрібно розуміти передачу завідомо неправдивих документів службовою особою зацікавленим юридичним або фізичним особам. При цьому видача завідомо неправдивих документів матиме місце у випадку, коли службова особа видає документ, в який вона особисто внесла завідомо неправдиві відомості чи іншим чином його підробила, або склала завідомо неправдивий документ. Питання про кримінальну відповідальність службової особи, яка видала документ, складений іншими службовими особами чи особами, підлеглими по службі, які не є службовими, або документ, в який зазначеними особами внесені завідомо неправдиві відомості, вирішується за правилами співучасті.
7. З суб'єктивної сторони злочин характеризується виною у формі умислу. Вид умислу — прямий: особа усвідомлює, що вносить до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, вчинює інше підроблення документів, або складає та видає завідомо неправдиві документи і бажає так чинити.
Мотиви та мета службового підроблення можуть бути різними і па кваліфікацію дій винної особи не впливають, однак можуть бути враховані судом при призначенні покарання.
8. Суб'єктом злочину, передбаченого ст. 366 КК, може бути лише службова особа.
Про поняття "службова особа" див. главу 5 розділу І.
9. Кваліфікованим видом складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК, є вчинення вказаного в ч. 1 ст. 366 КК діяння, яке спричинило тяжкі наслідки.
Про поняття "тяжкі наслідки" див. п. 12 коментаря до ст. 364 КК.
10. Дії службової особи, яка вчинила службове підроблення документів для їх наступного використання з метою заволодіння чужим майном, повинні кваліфікуватись за сукупністю злочинів, передбачених відповідними частинами ст. 366 та ст. 191 КК. У випадку, коли підроблені документи використовуються іншою особою для заволодіння чужим майном, дії службової особи, яка їх підробила, якщо вона усвідомлювала, з якою метою вони будуть використовуватись, повинні кваліфікуватися додатково як співучасть у готуванні чи замаху до привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, тобто за відповідною частиною ст. 366 та ч. 5 ст. 27; ст. 14 чи ст. 15 і відповідною частиною ст. 190 КК, а якщо іншою особою фактично було вчинене привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, — як пособництво у цьому злочині.