Виправний день
- Автор: Паланик Чак
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Виправний день». Краткое содержание книги:
Оскал музи´ки ніби вітром здуло. Обличчя обвисло від зачудованості, й він глибоко вдихнув. Заходився мимрити:
— Мілорде, про вас я відаю… — опановуючи себе, він приклав відкриту долоню до серця і з повагою вклонився. Піднявши погляд, він запитав: — А шляхетна жона ваша припадком не Шаста Санчез із Саутіст-Лінкольн-стрит, що в середню школу Франкліна ходила, на півставки в «Старбаксі» працювала і воротаркою в міській футбольній лізі була?
Усіх присутніх охопило мовчання. Чарлі відчув загрозу, можливо, суперника. Обережно поспитався він:
— Знакомитий ти зі ставною дівицею, про яку мова йде?
Незнайомець заперечив.
— Ні, мілорде! Слава про неї настільки повсюдна, що легенди й сюди доходять, — він відклав гітару і скинув свою пошарпану шапку з помпоном. — Вельми пишаємося ми, що діва зі скромного містечка нашого стала королевою білих народів.
Ці слова змусили груди Чарлі роздиматися із ще більшою гордістю. Зачувши хвальбу таку, одразу він уподобав чоловіка.
— Ти знаєш це місце? — він показав на напівзігнилі кондомініуми і розвалені естакади над шосе. Запитав: — Проведеш нас через шипасту драговину цю, щоб не наткнулися ми на якісь розбійників банди, які понині зосталися в Богом забутому місці цьому?
Лічець Теренс поцікавився:
— Як величати тебе, батраче?
Чоловік повернув повні презирства очі на того, хто запитав.
— Величати? — гаркнув він. — Ніком зовіть мене.
Склав незнайомець руки та очі закотив, ніби зважував пропозицію служити їм проводирем. Підвів голову. Змочив подушечку брудного пальця слиною і підняв його, ніби перевіряючи швидкість і напрямок вітру. Тоді став на коліна і притиснув брудне вухо до потрісканого бетону, ніби прислухаючись до наближення вершників. Лише після всіх цих процедур звузив він очі й запитав:
— А куди ж ваша високість путь тримає?
Один із лицарів на конях відповів:
— Термінал-Сейлз-Білдинґ!
З іншого коня другий лицар енергійно гукнув:
— До найвищого конференц-залу з усіх! Сходини всіх вождів там відбудуться!
Чарлі підняв руку в рукавичці зі шкірзаму, щоб вони замовкли. У замурзаного музики запитав:
— Відаєш, де це?
Не зронивши ні слова, чоловік підняв гітару з землі. Він рушив уперед пішки тінистою авеню, яку жоден із супутників Чарлі не помітив. Махнув їм, щоб ішли слідом, і після недовгих вагань могутні коні підкорилися своїм віжкам, великі колеса королівської карети заскрипіли й покотилися, а супутники, яких були сотні, помарширували вперед за незнайомцем.
Естебан слухав голос у телефоні. Він знав, що історія з часом їх зітре, але не очікував, що це настане так швидко. Книга Талбота готувала їх до смерті. Вона піднесла їх із залежності до покірності. Вона дала їм контроль над світом і їхніми власними життями. Тепер, у мить, коли вони мали б веселитися, Бінґа не стало.
Естебан повернув телефон клерку. Він перепросив і пішов у туалет. Сидячи на унітазі, він помітив засічки на фарбі. Нарахував триста сімдесят чотири.
У Гомії Смакота тримала ноги на підпорках, але думками була десь далеко. Загадувала, чи Джентрі досі її кохає. Міркувала, чи варте воно цього випробування, ховатися в країні, де їй не місце?
Голос рвучко вихопив її в теперішнє. Вона лежала на столі для обстежень, а ноги висіли в повітрі. Завіси відділяли незліченну кількість таких кабінок, що витягнулися в обидва боки. Людина в масці стояла між її колін. Хірургічна шапочка ховала волосся лаборантки, а очі її запливли кров’ю і ледь виднілися у впадинах мішкуватої, безбарвної шкіри.
— Так, тепер відпочиньте, — сказала вона, тримаючи в одній руці з латексною рукавичкою піпетку, з якої щось скрапувало. Лаборантка протерла піпетку серветкою, від якої пахло спиртом. Беземоційним тоном вона сказала: — Дякуємо за вашу службу.
Перше покоління нації — зовсім не дрібна подія. Смакота стала гніздом для зозулиного яйця. Вона стала рогоноскою, змушеною виховувати чужу дитину. Дитину ворогів. Як і вороги виховуватимуть дитину для неї, образно кажучи.
Її новий народ завис на межі Третьої світової війни. І оскільки Гомія триматиме якомога більше заручників, кожну жінку, готову народити дитину, викликали для обов’язкового запліднення. Державну промисловість переобладнали під максимальне виробництво сперми у воєнний час.
Завіси в приміщенні затремтіли, коли дреґ-королева у розцяткованому блискітками костюмі медсестри ввійшла з металевим лотком, заповненим маленькими паперовими чашечками. Смакота взяла одну і заковтнула апельсинового соку, поки дреґ-королева співала «водянистого сім’я в тобі, бачу, що росте воно…» з хіта Пола Анки «У мене буде дитина».