Тінь перемоги (Тінь перемоги-1)
- Автор: Суворов Виктор
- Год: 2003
- Язык: украинский
- Год: Сталкер
- ISBN: 966-696-022-2
- Переводчик: Олег Петрович Дрогомирецький
- Жанр: История
Электронная книга - «Тінь перемоги (Тінь перемоги-1)». Краткое содержание книги:
3.
Заперечують, що це ми все про особисті якості та риси характеру Жукова? Чи не час про стратегію? Ні, товариші. Ми говоримо не про риси характеру. Ми говоримо про полководницькі здібності нашого героя. Підбір і розстановка кадрів - найважливіша сфера діяльності полководця. Розумний вольовий полководець таких же собі й підлеглих підбирає. Знову і знову звертаюся до великого Макіавеллі: «Про розум правителя насамперед судять по тому, яких людей він до себе наближає». Жуков - на білому коні, і навколо натовп друзів, яких він вибрав сам. Трохи хитнувся Жуков у сідлі, і пурхнули друзі, як горобці. Ось мудрість Жукова: в його оточенні виявилися одні пройдисвіти. Сильних, вірних, мудрих і чесних людей поруч з ним чомусь не виявилося.
Дивує і жуковський плач. Хочеться поплакати, закрийся на ключик, поплач вдосталь. Але не при гостях же!
Жуков - мародер і розкрадач народного надбання. Будь-якого солдата, офіцера, генерала поставили б до стінки навіть за тисячну, за мільйонну частку того, що накрав Жуков. Але Сталін Жукова не розстріляв, не посадив, не заарештував, погони не зірвав, у той момент ще навіть не конфіскував награбованих діамантів. А Жуков уже плаче.
У Москві Жукову роботи немає. На посаду мислителя він не тягне. До Німеччини його посилати не можна. Він вже прокрався на Німеччині, і під його керівництвом радянські війська в Німеччині розклалися до ступеня повної нездатності воювати. Сталін ставить його на військовий округ. І Жуков пустив сльозу. Мерецков і Рокосовський свого часу пройшли через арешт, тортури, камеру смертників і навіть через імітацію розстрілу. Вони ж не знали, на який розстріл їх тягнуть, - на туфтовий чи справжній. Вони пройшли через це. А якби з Жукова погони зірвали, як би він тоді себе вів?
4.
Полковник К. К. Тєлєгін продовжує розповідь про те, як плакса Жуков зустрічав новий 1947 рік: «Годині о другій ночі несподівано приїхали В. В. Крюков та Л. А. Русланова, "втекли" як пояснила Лідія Андріївна, з якогось вечора, де вона виступала. Людина рідкісної чуйності, вона відразу ж вловила настрій присутніх, розгорнула принесений з собою великий пакет і кинула на стіл двох впольованих тетеруків
– Я бажаю, Георгій Костянтинович, - сказала вона, - щоб так виглядали всі твої вороги!» (Наш сучасник. 1993 № 5 стор.16)
Ох, які сміливі в Жукова друзі! І які дурні. Потрібно знати, що дача Жукова прослуховується. А якщо цього не знаєш, то потрібно припускати, що справа йде саме так. І тріпати язиком, виходячи з припущення, що твоя балаканина буде докладеною куди слід.
На святковому столі Жукова - два тетереви з простреленою головою. Лідія Андріївна Русланова бажає Жукову щоб саме так, з простреленими головами, лежали його вороги.
Хто ж Жукову ворог? Хто усунув Жукова від німецької годівниці? Хто товариша Жукова до сліз довів?
Їх, лиходіїв, двоє. Як і вбитих тетеревів. Один лиходій - міністр державної безпеки СРСР Абакумов Віктор Семенович. Він намагається розібратися з крадіжками Жукова, Тєлєгіна, Сєрова та їх багатотисячного оточення.
А другий лиходій, що відвадив Жукова від німецької халяви, - це один чоловік Джугашвілі на прізвисько Сталін.
І ось Русланова бажає Жукову, щоб його вороги лежали з простреленими головами... Такі слова доповідали в першу чергу Абакумову. А Абакумов доповідав Сталіну. Крім того, ті ж слова доповідали по інших каналах в першу чергу особисто Сталіну. А Сталін потім слухав доповідь Абакумова і перевіряв його: не переплутав чого, про все чи доповів?
Уявіть себе товаришем Сталіном. Прокидаєтеся ви до полудня 1 січня 1947 року. Голова болить після вчорашнього. А вам доповідають, хто, що й кому вчора бажав, вказуючи на величних жирних птахів з довгими хвостами і простреленими головами.
Тепер запам'ятаємо найближче коло Жукова. Запам'ятаємо тих, хто з ним зустрічає Новий рік. Генерал-лейтенант К. Ф. Телєгін з дружиною, генерал-лейтенант В. В. Крюков та його дружина співачка Русланова Лідія Андріївна. Ця зграя пов'язана не великими ідеалами, а загальним злодійським інтересом.
У важку хвилину навколо Жукова нікого не було. Крім злодіїв.
5.
Минуло кілька років. Немає більше Сталіна. Голову йому не прострелили, але померти допомогли. Ненависному Абакумову, який намагався боротися з крадіжками у вищих ешелонах влади, голову таки прострелили. Як тетереву.