Янтарне скло
- Автор: Пулман Филип
- Серия: Темні початки #3
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-966-343-766-8
- Переводчик: Сергій Савченко
- Жанр: Другие приключения
Электронная книга - «Янтарне скло». Краткое содержание книги:
«Янтарне скло» — заключна книга трилогії видатного майстра слова Філіпа Пуллмана, що розповість про небезпечні пригоди дівчинки Ліри, що мешкає у іншому, схожому на наш, світі та її друга Віла. Діти мандрують різними світами, уникаючи контактів із воїнами Зла, бо за старовинним пророцтвом після глобальної катастрофи саме на Ліру чекає доля другої Єви, матері всього людського. Разом з героями юний читач порине у вир надзвичайних подій: подорож до підземного світу, поєдинок сил Добра і Зла, зустріч з душами померлих друзів і, нарешті, розставання Віла та Ліри, які встигли полюбити одне одного, але заради збереження рівноваги у Всесвіті змушені повернутися кожен до свого світу.
Промовляючи все це, пані Кольтер відчула величезне збудження. Вона не знала, чи після таких слів вона вийде звідси живою, але гра з самою смертю в особі цього чоловіка була надзвичайно захоплюючою.
— А Пил? — спитав отець Макфейл. — Яким є погляд запеклої єретички на Пил?
— У мене немає ніяких думок щодо Пилу, — відповіла жінка. — Я не знаю, що це таке, і ніхто цього не знає.
— Зрозуміло. Що ж, я почав із нагадування, що вас заарештовано. Гадаю, настав час підібрати вам місце, де ви могли б трохи поспати. Ви матимете усі вигоди, ніхто вам не завдасть ніякої шкоди, але звідси ви не втечете. Завтра ми продовжимо бесіду.
Отець Макфейл подзвонив у дзвіночок, і майже відразу на порозі з'явився отець Луїс.
— Проведіть пані Кольтер у найкращу кімнату для гостей, — наказав голова Суду. — І замкніть її там.
Найкраща кімната для гостей виявилася обшарпаною та обставленою дешевими меблями, однак там, принаймні, було чисто. Після того як у дверях повернувся ключ, пані Кольтер відразу оглянула кімнату в пошуках мікрофона і знайшла один у вигадливому світильнику, а ще один — у ніжці ліжка. Вона висмикнула обидва, але потім на неї чекала велика несподіванка: із шафи, що стяла за дверима, на неї дивився лорд Роук.
Пані Кольтер зойкнула та схопилася за стіну, щоб не впасти. Галівесп'янин навіть схрестив ноги — вочевидь, почувався тут цілком вільно. Ні жінка, ні золотава мавпа досі його не бачили, і щойно серце пані Кольтер припинило калатати, дихання вповільнилося, вона спитала:
— Мілорде, і коли ви збиралися повідомити мені про свою присутність? Перед тим, як я роздягнулася б, чи пізніше?
— До того, — промовив лорд Роук. — Накажіть своєму деймону заспокоїтися, інакше я зроблю це сам.
Золотава мавпа вищирила ікла, її смух стояв сторчма. Злобний вираз її обличчя залякав би будь-яку звичайну людину, проте лорд Роук лише посміхнувся. Його шпори виблискували у тьмяному світлі. Посидівши так ще кілька секунд, він підвівся та потягнувся.
— Я щойно розмовляв зі своїм зв'язківцем у фортеці лорда Ізраеля, — повідомив він. — Лорд надсилає вам свої вітання та просить повідомити йому про наміри цих людей відразу після того, як вони стануть вам відомі.
У пані Кольтер перехопило дух, наче вони тільки-но боролися з лордом Ізраелем і він кинув її об підлогу. Її очі розширилися, і вона тихо опустилася на ліжко.
— Ви прийшли сюди, щоб стежити за мною чи щоб допомагати мені? — спитала вона.
— І те, й те, і вам пощастило, що я тут є. Щойно ви тут з'явилися, у підвалі почалася якась робота з антарикою. Я не знаю, яка саме, але наразі там працює ціла група науковців. Здається, ваше прибуття підстьобнуло їх.
— Навіть не знаю, радіти мені чи хвилюватися. Узагалі-то я почуваюся виснаженою та збираюся поспати. Можете відвернутися.
Лорд Роук вклонився та повернувся обличчям до стіни. Він стояв так весь час, поки пані Кольтер умивалася в тазику з відколотою емаллю, витиралася тонким рушником, роздягалася та вкладалася в ліжко. Потім її деймон почав патрулювати по кімнаті, зазираючи в шафи та за фіранки й виглядаючи у вікно. Лорд Роук не зводив із нього очей. Нарешті мавпа приєдналася до пані Кольтер, і вони відразу поснули.
Лорд Роук переказав жінці не все, що повідомив йому лорд Ізраель. Союзники сповіщали про незвичайну активність на кордонах республіки — регулярну появу в повітрі різноманітних істот. Зокрема на заході, здається, з'явилася велика група чи то ангелів, чи то якихось інших створінь. Союзники надіслали розвідників, але на цю годину нічого не дізналися — новоприбульці загорнулися в непроникний туман.
Галівесп'янин вирішив не непокоїти пані Кольтер цією звісткою: вона й так була виснажена. Він збирався дати їй виспатися, а сам тим часом намагався постежити за кімнатою.
За годину після того, як жінка увійшла в кімнату, лорд Роук почув тихе шарудіння за дверима: ледь чутний шерех і шепіт. Тієї самої миті в щілині під дверима з'явилося слабке світло. Галівесп'янин перейшов у дальній кут кімнати та зупинився за ніжкою стільця, на який пані Кольтер кинула свій одяг.