Гаррі Поттер і орден Фенікса
- Автор: Ролінґ Джоан К.
- Серия: Гарри Поттер #5
- Язык: украинский
- Год: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА
- Переводчик: Виктор Морозов
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Гаррі Поттер і орден Фенікса». Краткое содержание книги:
— Так, — відповів Гаррі.
— Ого-го, Гаррі! — вражено вигукнув Лі. — Я й не підозрював!
— Мама наказала Ронові про це не патякати, — сказав Фред, усміхаючись до Гаррі. — Казала, що ти й так забагато привертаєш уваги.
— Вона не помилялася, — зітхнув Гаррі, а дехто з учнів засміявся.
Самотня відьма у вуалі легенько засовалася на місці.
— А чи ти справді вбив Василіска тим мечем, що лежить у Дамблдоровім кабінеті? — запитав Террі Бут. — Це мені розповів один портрет, коли я там був торік.
— Е-е... так, тим мечем, справді. — підтвердив Гаррі.
Джастін Фінч-Флечлі коротко свиснув, брати Кріві обмінялися захопленими поглядами, а Лаванда Браун сказала: "Ого"
Гаррі почало кидати в жар, і він боявся глянути на Чо навіть краєм ока.
— А коли ми були в першому класі, — повідомив Невіл, — він урятував філологічний камінь...
— Філософський, — прошипіла Герміона.
— Ну, так, цей камінь... від Відомо-Кого. — завершив речення Невіл.
Очі в Анни Ебот спали круглі, мов ґалеони.
— І це ще не згадуючи, — додала Чо (Гаррі глянув на неї побачив, що вона йому всміхається, і його серце ледь не вистрибнуло з грудей), — усіх тих завдань, що він виконав на Тричаклунському турнірі... подолав драконів, водяників і так далі...
За столом схвально загомоніли. У Гаррі всередині все приємно стислося. Він намагався не мати самовдоволеного вигляду. Після похвали Чо набагато важче було вимовити те, що він присягся їм сказати.
— Послухайте, — почав він, і всі негайно замовкли. — я... я не хочу здатися надто скромним чи як, але... мені при цьому серйозно допомагали...
— Але не з драконами, — відразу втрутився Майкл Корнер. — То був крутий політ..
— Та ну... — пробелькотів Гаррі, знаючи, що з цим важко було б не погодитися.
— А цього літа тобі ніхто не допомагав здихатися дементорів. — додала Сьюзен Боунз.
— Це так, — знову погодився Гаррі. — ну що ж, дещо мені вдалося без жодної допомоги, але...
— Ти що, хочеш викрутитися й нічого не показати? — здивувався Захаріас Сміт.
— Послухай, — втрутився Рон. перш ніж Гаррі встиг заговорити. — може б ти заткнувся?
Мабуть, Рона зачепило за живе слово "викрутитися", бо він тепер пожирав Захаріаса такими очима, ніби хотів його добряче віддухопелити.
Захаріас почервонів і почав виправдовуватись:
— Ми прийшли чогось від нього навчитися, а він тепер каже, що нічого не може.
— Він такого не казав, — гримнув Фред.
— Може, тобі прочистити вуха? — поцікавився Джордж, витягаючи з пакета з емблемою крамнички "Зонко" якусь довжелезну металеву штуку загрозливого вигляду.
— Або якусь іншу частину тіла. Нам однаково, куди її застромити, — додав Фред.
— Ідемо далі, — поквапилася розрядити обстановку Герміона, — то ми погоджуємося брати в Гаррі уроки?
Усі схвально загомоніли. Захаріас склав на грудях руки Й нічого не сказав, мабуть, тому, що не відводив очей від інструмента у Фредових руках.
— Добре, — з полегшенням зітхнула Герміона. — Тоді наступне запитання: як часто ми будемо збиратися. Думаю, треба не рідше одного разу на тиждень...
— Стривай, — втрутилася Анжеліна, — ще ж треба узгодити, щоб не збігалося з нашими тренуваннями.
— Так, — погодилася Чо, — і з нашими теж.
— І з нашими, — додав Захаріас Сміт.
— Думаю, ми зможемо домовитися про вечір, який влаштує всіх, — нетерпляче сказала Герміона, — але зрозумійте, як це важливо! Ми навчимося захищатися від В-волде-мортових смертежерів...
— Добре сказано! — бовкнув Ерні Макмілан, від якого Гаррі вже давно сподівався щось почути. — Я особисто вважаю, що це дуже важливо, мабуть, найважливіше за все, що ми цього року будемо робити, навіть за майбутні СОВи!
Він обвів усіх очікувальним поглядом, наче сподівався, що хтось вигукне: "Та що ти таке верзеш!". Але ніхто не озвався, тож він провадив далі:
— Я особисто не розумію, чому міністерство нав'язало нам таку недолугу вчительку в такий вирішальний час. Там, очевидно, заперечують сам факт повернення Відомо-Кого, але навіщо призначати вчительку, яка активно перешкоджає нам виконувати захисні закляття?
— На нашу думку, Амбридж не хоче, щоб ми вивчали на практиці захист від темних мистецтв, — сказала Герміона, — бо має якусь... якусь божевільну манію — начебто Дамблдор створює з учнів таку собі приватну армію. Вона вважає, що він налаштовує нас проти міністерства.
Ця новина приголомшила майже всіх, окрім Луни Лавґуд.
— Бо в цьому є сенс, — мовила вона. — Зрештою, має ж Корнеліус Фадж свою приватну армію.
— Що? — розгублено перепитав Гаррі, якого просто ошелешила така інформація. — Так, він має армію геліопатів, — урочисто сказала Луна.