Гаррі Поттер і орден Фенікса
- Автор: Ролінґ Джоан К.
- Серия: Гарри Поттер #5
- Язык: украинский
- Год: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА
- Переводчик: Виктор Морозов
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Гаррі Поттер і орден Фенікса». Краткое содержание книги:
— Е-е, — почала Герміона трохи писклявим від хвилювання голосом. — Ну... вітаю.
Учні зосередили увагу на ній, хоч і далі стріляли очима на Гаррі.
— Ну... е-е... ну, ви ж знаєте, чого сюди прийшли. Е-е... ну, Гаррі подумав... тобто, — (Гаррі гостро зиркнув на неї), — ...я подумала... що було б непогано, якби ті, хто хоче навчатися захисту від темних мистецтв... тобто навчатися по-справжньому, а не робити ті нісенітниці, які нам нав'язує Амбридж... — (Герміонин голос раптом зміцнів і став значно впевненіший.) — ...і які аж ніяк не можна називати захистом від темних мистецтв... — ("Це точно", — підтримав її Ентоні Ґольдштейн, і Герміона підбадьорилась.) — ...Отже, я подумала, що було б непогано, якби ми, ну, взяли справу в свої руки. Вона зробила паузу, скоса глипнула на Гаррі і повела далі:
— Я маю на увазі, що ми повинні навчитися себе захищати як належить. Не тільки теоретично, а й користуючись справжніми закляттями...
— Ти ж, мабуть, теж хочеш складати іспит із захисту від темних мистецтв для СОВ? — поцікавився Майкл Корнер, котрий уважно на неї дивився.
— Авжеж хочу. — відразу відповіла Герміона. — Та найбільше я хочу навчитися справжнього захисту, бо... бо... — вона набрала повні груди повітря й випалила: — Бо повернувся Лорд Волдеморт.
Реакція була миттєва й передбачувана. Подруга Чо зойкнула й розлила на себе маслопиво. Террі Бута мимоволі пересмикнуло. Падма Патіл здригнулася, а Невіл якось дивно заскімлив, та потім зробив вигляд, що це на нього напав кашель. Однак усі уважно, навіть настирливо, дивилися на Гаррі.
— Отакій план. — додала Герміона. — Якщо хочете до нас приєднатися, мусимо вирішити, як нам...
— А де докази, що повернувся Відомо-Хто? — досить агресивно урвав її білявий гафелпафський квідичист.
— Дамблдор у це вірить... — почала Герміона.
— Ти хотіла сказати, що Дамблдор вірить йому. — кивнув блондин на Гаррі.
— А ти хто такий? — доволі грубо спитав його Рон.
— Захаріас Сміт, — відповів хлопець. — і ми маємо право знати, чому він каже, що повернувся Відомо-Хто.
— Послухай. — негайно втрутилася Герміона, — ми не для того тут зібралися...
— Усе нормально, Герміоно, — урвав її Гаррі.
До нього щойно дійшло, чого сюди прийшло так багато людей. Герміона. на його думку, повинна була це передбачити. Деякі з цих учнів, якщо не всі. прийшли, щоб почути з перших уст Гарріну версію.
— Чому я кажу, що повернувся Відомо-Хто? — перепитав він. дивлячись Захаріасу прямо у вічі. — Бо я його бачив. Але Дамблдор уже розповів усій школі, що сталося, тож якщо ви йому не повірили, то не повірите й мені, а я не збираюся марнувати цілий день, щоб когось переконувати.
Коли Гаррі це говорив, усі затамували подих. Гаррі здалося, що навіть шинкар нашорошив вуха. Він і далі витирав засмальцьованою ганчіркою ту саму склянку, від чого вона ставала ще брудніша.
Проте Захаріас не вгамувався: — Дамблдор нам тоді сказав лише, що Седрика Діґорі вбив Відомо-Хто, і що ти приніс Седрикове тіло назад у Гоґвортс. Він не розповів нам подробиць, не повідомив, як саме було вбито Діґорі, а ми всі хотіли б про це знати...
— Якщо ти прийшов, щоб почути, як убиває Волдеморт. то я тебе розчарую, — заперечив йому Гаррі. Йому знову, як це вже не раз траплялося останніми днями, почав уриватися терпець. Не відводив очей від агресивного обличчя Захаріаса Сміта і був сповнений рішучості не дивитися на Чо. — Я не хочу говорити про Седрика Діґорі, зрозуміло? Тому, якщо ви прийшли заради цього, можете відразу собі йти, не марнуючи часу.
Він сердито глипнув на Герміону. Це ж вона виставила його тут диваком, а всі, зрозуміло, поприходили, бо їм цікаво послухати, наскільки буйна в нього фантазія. Проте ніхто не зрушив з місця, навіть Захаріас Сміт, котрий, однак, і далі пильно розглядав Гаррі.
— Отже, — знову заговорила тонесеньким голоском Герміона. — Отже... як я вже казала... якщо ви хочете навчитися захисту, то треба домовитись, як нам усе це робити, тобто, як часто зустрічатися і де саме...
— Чи правда, — втрутилася дівчина з довгою косою, поглядаючи на Гаррі, — що ти вмієш викликати патронуса? Усі зацікавлено загомоніли.
— Так, — дещо виклично підтвердив Гаррі.
— Матеріального патронуса? Ця фраза щось Гаррі нагадала.
— Е-е... а ти часом не знаєш мадам Боунз? — поцікавився він.
Дівчина усміхнулася.
— Це моя тітка, — пояснила вона. — Мене звати Сьюзен Боунз. Вона мені розповідала про слухання твоєї справи. То... це правда? Ти можеш вичаклувати патронуса-оленя?