Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз

Так що є небезпека, що все далеко не так ясно. Крім того, невже ти думаєш, що розірвати завісу так легко? Потрібно вірити, Річард. Вірити в Творця.

Деякий час вони їхали мовчки. Слова сестри Верни звучали розумно.

Річард відчував, що його уявлення про світ затряслося.

Втім, скоро йому стало не до того: Келен знову вторглася в його свідомість.

Спогади про те, як вона змусила його надіти нашийник, знаючи, що це розлучить їх, розривали йому серце. Опік на грудях знову розболівся.

Зрештою Річард знову повернувся до сестри:

— Це ще не все. Я не сказав тобі самого головного.

Вона посміхнулася йому материнської посмішкою.

— Ну що ж, розповідай. Можливо, мені вдасться розвіяти твої побоювання.

Річард зробив глибокий вдих:

— Людина, яку я вбив, Даркен Рал, мій батько… Ну, загалом, коли він помер, то потрапив в Підземний світ. Прямо до Воло… тобто до Безіменного. Але минулої ночі він повернувся. Пройшов через дірку в завісі. Тепер він знову в нашому світі і готується розірвати завісу остаточно.

— І ти точно знаєш, що його послав Безіменний. Ти сам був у підземному світі і бачив його там, прислужуючим Безіменному?

Вона знову виявила слабке місце в його міркуваннях, але Річард зробив вигляд, що не помітив глузування:

— Я говорив з ним, коли він повернувся в наш світ. Він сам сказав мені про це.

Він сказав, що прийшов сюди, щоб остаточно розірвати завісу. Він сказав, що Безіменний жадає опанувати світом живих. Померлий повернувся в наш світ! Ти розумієш? Він міг зробити це, тільки пройшовши через завісу.

— І цей дух ні з того ні з сього виник перед тобою і все розповів?

Річард кинув на неї осудливий погляд, але сестра Верна ніби не помітила цього.

— Це було на раді. Плем'я Тіни влаштовує їх, щоб розмовляти з духами предків. Я мав намір дізнатися у духів спосіб замкнути завісу, а замість цього з'явився Даркен Рал.

— А-а, — сестра Верна задоволено кивнула, — тепер мені ясно.

— Що тобі ясно?

На її обличчі відбилося те безмежне терпіння, з яким доросла людина намагається втовкмачити щось на рідкість нетямущій дитині.

— А ти пив якесь особливе пиття або їв особливу їжу перед тим, як побачити духів?

— Ні.

— Тобто ти просто сидів з цими дикунами і раптом побачив духів?

— Ну, не зовсім так. Спочатку був бенкет. Він тривав два дні.

Старійшини дійсно їли і пили щось особливе. Але я — ні. Потім ми намастилися глиною і увійшли в будинок духів. Нас було дев'ять чоловік. Ми сіли в коло і почали повторювати якісь заклинання. Потім старійшини пустили по колу корзину, а ми по черзі діставали звідти священних жаб і терли ними собі груди…