Кримінальне право України: Загальна частина: підручник
- Автор: Колектив авторів
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Право
- ISBN: 978-966-458-095-0
- Жанр: право
Электронная книга - «Кримінальне право України: Загальна частина: підручник». Краткое содержание книги:
Для студентів, аспірантів та викладачів вищих юридичних навчальних закладів, а також наукових і практичних працівників.
Множинність злочинів як інститут кримінального права має соціально позитивне значення, яке, зокрема, проявляється у тому, що норми цього інституту відповідно до ст. 35 КК «враховуються при кваліфікації злочинів та призначенні покарання, при вирішенні питання щодо можливості звільнення від кримінальної відповідальності та покарання у випадках, передбачених цим Кодексом». Отже, норми інституту множинності:
1) є правовою базою для боротьби з випадками вчинення однією й тією самою особою декількох злочинів;
2) дають змогу відмежувати множинність злочинів від окремих різновидів одиничних злочинів і тим самим правильно кваліфікувати ті злочини, які складають множинність;
3) визначають кримінально-правові наслідки наявності множинності злочинів у діях особи, а саме — особливості кримінальної відповідальності та покарання таких осіб.
§ 2. Поняття та види одиничного злочину
Як уже зазначалося, одиничний злочин є структурним елементом кожного виду множинності злочинів. Чинне законодавство про кримінальну відповідальність не містить терміна «одиничний злочин» і тим самим не визначає його поняття. У зв’язку з цим поняття одиничного злочину має лише доктринальне (наукове) визначення.
Одиничним злочином прийнято вважати діяння, яке містить ознаки тільки одного (єдиного) передбаченого КК самостійного складу злочину. У кожній статті (або частині статті) Особливої частини КК описуються ознаки окремих одиничних закінчених злочинів. Наприклад, одиничними злочинами є: державна зрада (ст. 111 КК) і диверсія (ст. 113 КК); умисне вбивство без обтяжуючих обставин (ч. 1 ст. 115 КК), умисне вбивство з особливою жорстокістю (п. 4 ч. 2 ст. 115 КК) і умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони (ст. 118 КК); крадіжка (ст. 185 КК), грабіж (ст. 186 КК), розбій (ст. 187 КК) тощо. Кожен одиничний злочин підлягає самостійній кваліфікації за тією статтею (частиною статті) Особливої частини КК, яка його передбачає. Разом з тим одиничний злочин може бути і незакінченим, а також вчиненим не тільки одноособово, а й у співучасті. І в цьому разі він підлягатиме кваліфікації за відповідною статтею Особливої частини КК з посиланням на ч. 1 ст. 14 КК (якщо має місце готування до злочину), ч. 2 чи ч. 3 ст. 15 КК (якщо має місце замах на злочин) або відповідну частину ст. 27 КК (якщо йдеться про співучасть у злочині).
Види одиничних злочинів. Одиничні злочини прийнято поділяти на види залежно від характеру описання в законі їх об’єктивної сторони і, як наслідок, особливостей суб’єктивної сторони таких злочинів. Зокрема, за названим критерієм виділяються дві групи одиничних злочинів:
1) прості одиничні злочини, тобто такі злочини, які характеризуються відносною нескладністю законодавчого визначення їх об’єктивної та суб’єктивної сторін;
2) ускладнені одиничні злочини, тобто такі злочини, які порівняно з простими злочинами ускладнені додатковими об’єктивними чи суб’єктивними ознаками, що надають їм зовнішньої подібності з множинністю злочинів.
І прості, і ускладнені одиничні злочини, будучи видами одиничного злочину, у свою чергу, також мають свої різновиди.
Різновидами простих одиничних злочинів є:
1) злочини з одним діянням, суспільно небезпечні наслідки якого не описані в КК, тобто так звані злочини з формальним складом. До них, наприклад, належать: розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) (ч. 1 ст. 168 КК), давання хабара (ч. 2 ст. 369 КК) та інші подібні злочини;
2) злочини з двома діяннями, що передбачені законом як обов’язкові. У цих злочинах кожне з діянь, взяте самостійно, у відриві від іншого (або хоча б тільки одне із таких діянь), саме по собі злочинним не визнається і тільки в поєднанні вони становлять одиничний злочин. До таких злочинів належать, наприклад, зґвалтування, тобто статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи (ч. 1 ст. 152 КК), самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи, поєднане із вчиненням будь-яких суспільно небезпечних діянь (ст. 353 КК) тощо;
3) злочини з двома чи більше діяннями, що передбачені в законі як альтернативні. У диспозиціях статей Особливої частини КК, що передбачають відповідальність за такі злочини, законодавець називає в альтернативі декілька діянь, кожне з яких самостійно, а так само їх сукупність у будь-якій кількості і будь-якому поєднанні становлять один одиничний злочин. До таких злочинів, наприклад, належать: виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту, а також збут підробленої національної валюти України, іноземної валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї (ч. 1 ст. 199 КК), незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ч. 1 ст. 307 КК) тощо;