Кримінальне право України: Загальна частина: підручник
- Автор: Колектив авторів
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Право
- ISBN: 978-966-458-095-0
- Жанр: право
Электронная книга - «Кримінальне право України: Загальна частина: підручник». Краткое содержание книги:
Для студентів, аспірантів та викладачів вищих юридичних навчальних закладів, а також наукових і практичних працівників.
1. Сформулюйте поняття співучасті у злочині.
2. Розкрийте зміст об’єктивних ознак співучасті у злочині.
3. Розкрийте зміст суб’єктивних ознак співучасті у злочині, Покажіть особливості інтелектуального та вольового моментів умислу співучасті у злочині. Що таке спільність умислу співучасників?
4. Наведіть визначення видів співучасників: виконавця, організатора, підбурювача та пособника злочину.
5. Проведіть відмінність дій організатора злочину та інтелектуального пособника від підбурювача.
6. Які форми співучасті передбачені в законі? Наведіть визначення цих форм.
7. Які підстави кримінальної відповідальності співучасників?
8. Особливості кваліфікації дій співучасників та їх відповідальність при різних формах співучасті.
9. Які особливості відповідальності організаторів та учасників організованої групи чи злочинної організації передбачено у КК?
10. Наведіть визначення поняття посереднього виконання (посередньої винності).
11. Які особливості кримінальної відповідальності за співучасть у злочинах зі спеціальним суб’єктом?
12. Особливості відповідальності за провокацію злочину.
13. Що таке ексцес виконавця, які його види? Відповідальність співучасників.
14. Як відповідають співучасники при добровільній відмові виконавця?
15. Як відповідають інші співучасники при невдалому підбурю — ванні та пособництві?
16. Як визначається причетність до злочину? Які її види?
17. Чим відрізняється причетність до злочину від співучасті у злочині?
18. Яку відповідальність за причетність до злочину передбачено в КК України?
Розділ ХІІІ Повторність, сукупність та рецидив злочинів
§ 1. Поняття та загальна характеристика множинності злочинів
Часто трапляється так, що одна особа вчиняє не один, а декілька (два чи більше) злочинів: наприклад, вчиняє крадіжку (ч. 1 ст. 185 КК), а через деякий час вбивство (ч. 1 ст. 115 КК); або незаконно зберігає зброю (ст. 263 КК), яку використовує для розбійних нападів (ст. 187 КК); або, відбуваючи покарання за раніше вчинений злочин, у місцях позбавлення волі вчиняє який-небудь новий злочин тощо. За даними судової статистики, особи, які раніше вчиняли злочини, у 2006 р. вчинили 68 230 злочинів, у 2007 р. — 74 029. Ці дані свідчать про певну тенденцію до збільшення кількості злочинів, учинених особами, які раніше вчиняли злочини, тому проблема кримінальної відповідальності осіб, які неодноразово вчиняють злочини, залишається гостроактуальною.
Випадки, коли одна особа вчиняє декілька злочинів, дістали в науці кримінального права назву множинності злочинів. Ці питання регулюються нормами самостійного інституту Загальної частини кримінального права, який відповідно має назву «інститут множинності злочинів». Попри те, що в чинному КК сам термін «множинність» не використовується, названий інститут у ньому набув значного розвитку і деталізації. Зокрема, вперше в історії вітчизняного кримінального законодавства норми цього інституту були виділені в самостійний — VII розділ Загальної частини КК, який має назву «Повторність, сукупність та рецидив злочинів».
Чинний КК не дає легального визначення поняття множинності злочинів, однак на підставі системного аналізу низки його положень, що стосуються окремих її видів, можна зробити висновок про те, що під множинністю злочинів слід розуміти вчинення однією особою особисто чи у співучасті двох або більше самостійних закінчених чи незакінчених злочинів. Інакше кажучи, множинність злочинів має місце там, де в діянні (або діяннях) однієї особи містяться два чи більше окремих, самостійних склади злочинів. Таким чином, множинність злочинів — це «збіг злочинів» у однієї особи, на відміну від співучасті у злочині, коли має місце «збіг осіб» у вчиненні одного злочину.