Все королівське військо
- Автор: Уоррен Роберт Пенн
- Год: 1986
- Язык: украинский
- Год: Дніпро
- Переводчик: Владимир Иванович Митрофанов
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Все королівське військо». Краткое содержание книги:
Історія жорсткого політика, що часто не гидує ніякими методами для досягнення своїх цілей. В основу книги лягла біографія губернатора Луїзіани Х'юї Лонга.
Автор був удостоєний Пулітцерівської премії 1947 року за цей твір.
Дихання урвалось, і кілька довгих секунд здавалося, що воно не поновиться. Одначе старий знову вдихнув у себе повітря і проказав:
— Та й це… вже нічого… не важить…
Я подякував йому й потиснув руку, що була мов холодний віск і захолодила мені долоню; а тоді вийшов, сів у взяту напрокат машину й повернувся до Саванни, де насамперед пішов випити — не так відзначити свій успіх, як розігнати холод у кістках, що лишився не від негоди, а від дотику того старого.
Отже, я довідався, що Мейбл Каррузерс розтринькала свої гроші, але вийшла заміж за якогось багатого чоловіка із Заходу. А власне, з тих країв, що їх вважають «Заходом» у Саванні. Лихий жарт долі, та й годі. Адже той багатий чоловік із Заходу сам одружився з нею заради грошей. Ото, певне, весело їм було, коли правда випливла на світ! Я поїхав із Саванни другого дня, але перед тим сходив на кладовище й поглянув на фамільний склеп Каррузерсів, де мох наповзав на славне ім’я і в ангела бракувало руки. Та це вже не мало значення, бо всі Каррузерси були тепер там, усередині.
Я постукав — і звук дуже й дуже виразно виказав порожнину. Я колупнув ломиком глибше. 1914 року суддя Ірвін погасив заставу не дружининими грішми. До чого ж він удався того 1914 року, щоб добути гроші? Він обробляв свою плантацію і був генеральним прокурором штату при губернаторі Стентоні. Ну що ж, ніяка бавовникова плантація сорок чотири тисячі доларів за сезон не дасть (а саме таку суму він тоді сплатив, бо, як я з’ясував, ті дванадцять тисяч, що їх він вніс 1910 року, були позичені під будинок у Лендінгу, отож суддя викупив разом і його, і плантацію). А його платня як генерального прокурора становила три тисячі чотириста доларів на рік. У південному штаті на посаді генерального прокурора не забагатієш. Принаймні законом такого не передбачено.
Але в березні 1915 року суддя зайняв нову посаду, дуже добру посаду. Він залишив пост генерального прокурора й став адвокатом і віце-президентом компанії «Амерікен електрік пауер» з дуже високою платнею — двадцять тисяч доларів на рік. Взагалі-то, чом їм було і не найняти суддю Ірвіна, справді доброго юриста? Одначе річ у тім, що можна було найняти чимало добрих юристів і за куди меншу платню, ніж двадцять тисяч на рік. Та й грішми, заробленими 1915 року, ніяк не можна погасити борг у 1914-му. Я стукав — і звук усе так само виказував порожнину.
Отож я єдиний раз за своє життя подався на біржу. По одну звичайну акцію компанії «Амерікен електрік пауер» — у ті дні, в розпалі депресії58, вони йшли за безцінь. Але зрештою той аркушик паперу декому дуже дорого обійшовся. Багатьом людям.
Тепер я став одним з тих, що стрижуть купони, і захотів знати, як компанія дбатиме про моє капіталовкладення. Отож і скористався своїм правом акціонера. Я пішов і переглянув облікові книги компанії «Амерікен електрік». І в буквальному розумінні з порохняви часу відкопав досить цікаві факти: у травні 1914 року Монтегю М. Ірвін продав за номінальною вартістю п’ять тисяч звичайних акцій Білбурові Сеттерфілду й Алексові Кантору, що були, як я довідався потім, службовцями компанії. Отже, у травні Ірвін мав цілком досить грошей, щоб викупити обидві застави та ще й залишити дещо на інші потреби. Та коли ж він придбав ті акції? З’ясувати це було неважко. В березні 1914 року компанія зазнала реорганізації і пустила в обіг велику кількість нових акцій. Акції Ірвіна були з того нового випуску. Одні ділки вручили Ірвінові пакет акцій (чи, може, він купив його?), а інші відкупили його назад. (Ірвін мав гірко шкодувати, що продав ті акції, бо невдовзі курс пішов угору й неухильно підвищувався досить довго. А може, панове Сеттерфілд і Кантор обвели Ірвіна круг пальця? Вони ж були доки, давно варилися в тому казані. Одначе Ірвін сам мусив продавати, і то не гаючись, його тиснула застава).
Ірвін мав пакет акцій і продав його панам Сеттерфілду й Кантору. Поки що все чин по чину. Але звідки в Ірвіна ті акції? Чи йому їх просто отак, ні з сього ні з того, подарували? Дуже сумнівно. А за що можуть подарувати грубезну пачку новісіньких гарних акцій із золотими печатками? Відповідь проста: за те, що зроблено якусь послугу.
Отож належало з’ясувати, чи суддя Ірвін — на той час генеральний прокурор штату — зробив якусь послугу компанії «Амерікен електрік». А це вимагало нових розкопок. І на дні ями не виявилось анічогісінько. Бо весь той час, поки суддя Ірвін був генеральним прокурором, компанія «Амерікен електрік пауер» являла собою взірець для всіх громадян. Вона чесно дивилась людям у вічі й не запобігала ні в кого ласки. Яма була порожня.