Хронiки Нарнії. Повна історія чарівного світу (збірка)
- Автор: Льюис Клайв Стейплз
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
- ISBN: 978-617-12-7122-7
- Переводчик: Віктор Шовкун++
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Хронiки Нарнії. Повна історія чарівного світу (збірка)». Краткое содержание книги:
Одного дня двоє братів і дві сестри Певенсі потраплять у Нарнію — чарівну країну одвічної зими, населену фавнами і наядами, гномами і єдинорогами, добрими велетнями, драконами і звірятками, що вміють розмовляти… Тоді здійсниться давнє пророцтво про чотирьох людських дітей, які сядуть на трони величного Кейр-Паравелю, настане Різдво, повернеться лев Аслан, буде переможена Біла Чаклунка — а чарівні пригоди триватимуть…
— Коли йдеться про безпеку прекрасної дами, — ґречно зауважив Ріпічип, — то навіть питання честі відступає на другий план… до слушної нагоди. — І він кинув красномовний погляд на Юстаса.
Та Каспіан попрохав його поквапитися, і за якусь хвилину перед Люсі прочинилися двері капітанської каюти. Каюта сподобалася Люсі з першого погляду. Крізь три квадратні вікна (або порти) виднілася синя вода з білими бурунами; посередині стояв стіл, із трьох боків його оточували низькі лави, оббиті оксамитом; під стелею гойдалася срібна лампа, з мистецькою майстерністю, як одразу здогадалася Люсі, викувана гномами; а над дверима сяяло золотом зображення Лева. Люсі у захваті переводила погляд з однієї речі на іншу, коли праворуч від неї прочинилися малопомітні двері й на порозі з’явився Каспіан.
— Ця каюта твоя, Люсі, — мовив він, — я тільки заберу деякі речі. — Він заходився копирсатися у шафі. — Як перевдягнешся, викинь мокре за двері, я віддам усе сушитися на камбуз.
У цій каюті Люсі почувалася так, ніби пробула тут щонайменше з місяць. Хитавиця її не турбувала, адже вона звикла до неї ще за її бутність королевою, коли чимало часу проводила в морських мандрах. Щоправда, порівняно з її власною кімнатою, каюта видавалася зовсім крихітною. Зате стіни зі світлого дерева були розписані орнаментами з усіх можливих пташок, звірів і малинових драконів, що причаїлися поміж пагонів виноградної лози. До того ж усе навколо видраїли так, що не було видно ані пилинки. Капітанський одяг виявився завеликим, та це її не бентежило. А от із черевичками була справжня біда: що б вона не приміряла — туфлі, сандалі чи корабельні боти, її нога одразу ж тонула в них. Тому Люсі махнула на все рукою і вирішила далі ходити босоніж. Перевдягнувшись, вона визирнула у віконце, вдивилася у швидкоплинну воду і вдихнула морського повітря на повні груди. Щось їй підказувало, що попереду на них чекають дивовижні пригоди.
Розділ 2
На борту «Зоряного мандрівника»
— А ось і ти, Люсі! — зрадів Каспіан. — Ми саме чекали на тебе. Знайомся, це наш капітан, лорд Дрініан!
Темноволосий чоловік, що стояв поруч із ним, опустився на одне коліно й галантно поцілував їй ручку. Окрім них, на палубі стояли ще Ріпічип і Едмунд.
— А де ж Юстас? — поцікавилась Люсі.
— Валяється в ліжку, — махнув рукою Едмунд. — Ну, і нехай! Краще вже його взагалі не займати: що більше з ним панькаєшся, то гірше він себе поводить.
— Що ж, — знизав плечима Каспіан, — а нам тим часом не завадило б дещо обговорити…
— Ще б пак! — підхопив Едмунд. — По-перше, щодо часу. За нашим минув рік відтоді, як ми покинули Нарнію напередодні вашої коронації. А за вашим?
— Рівно три, — обізвався Каспіан.
— Як у вас справи? Усе гаразд? — не втримався Едмунд.
— Хіба б я полишив свої володіння та вийшов у море, якби щось було негаразд? — зауважив король. — Усе до ладу. Фавни, розумні звірі, гноми і заморці давно перестали сваритися між собою, а велетням, що мешкають на кордонах, ми завдали такого прочухана минулого літа, що вони тепер платять нам данину. До того ж під час моїх мандрівок заморцями править не хто інший, як ваш давній знайомий гном Тіквік. Ви, звичайно, пам’ятаєте його?
— Ще б пак, — усміхнулася Люсі. — Любий вірний Тіквік! Про кращого регента годі й мріяти!
— Він відданий короні, мов борсук, і хоробрий, як… як сам миш! — додав Дрініан. (Він хотів був сказати «хоробрий як лев», але вчасно помітив пильний погляд Ріпічипа.)
— То куди ж іде наш корабель? — спитав Едмунд.
— О, це досить довга розповідь, — відповів Каспіан. — Ти, напевно, пам’ятаєш, що, коли я був ще зовсім хлопчиком, мій підступний дядько Міраз відправив сімох друзів мого батька досліджувати далекі східні моря за Самотні острови, побоюючись, що ці шляхетні люди свого часу встануть на мій бік…
— І жоден із них додому так і не повернувся… — продовжила Люсі.
— Авжеж. Так от, у день своєї коронації я поклявся перед очі Аслана, що, коли в Нарнії запанують мир та спокій, я буду плисти на схід, на схід і на схід рівно рік і один день. Якщо вони живі — я знайду їх і поверну додому, а якщо вони пали від руки ворогів — помщуся за їхню загибель. Ось їхні імена: лорд Ревільян, лорд Берн, лорд Аргоз, лорд Мавраморн, лорд Октезіан, лорд Рестимар і лорд… як його… ех, увесь час забуваю…