Бенкет (вид. 2-ге, випр., білінгва)

/172/Аполлодор: Гадаю, я достатньо обізнаний з тим, що ви цікаві довідатись від мене{1}. Нещодавно, коли я прямував зі своєї Фалерської оселі{2} до міста, впізнав мене, ідучи слідом, один мій знайомий і ще здалеку, лукаво посміхаючись, гукнув:

— Егей, Аполлодоре, Фалерцю, а підожди-но!

Я зупинився, почекав.

— Довший вже час шукаю тебе, Аполлодоре{3}. Хочу /b/ розпитати про той бенкет в Агатона{4}, де були Сократ, Алківіад{5} та й інші, — які ж то промови виголошували там на честь Ероса. Один чоловік, якому довелося слухати Фенікса, сина Філіппа{6}, вже розповідав мені, казав, що й ти про це знаєш. Сам він нічого до ладу не оповів, то, може, ти? Зрештою, це твій обов'язок — переповідати іншим те, що говорив твій приятель. Але передусім скажи нам, чи ти сам був на цьому бенкеті?

У відповідь я сказав йому:

/c/ — Мабуть, ти й справді нічого не зрозумів зі слів того оповідача, якщо уявляєш собі, що той бенкет, про який питаєш, відбувся так недавно, що й я міг там бути.

— Так я, власне, й думав, — зізнався він.

— Ну що ти, Главконе?{7} Хіба тобі не відомо, що Агатон уже багато років не показується в Атенах? А щодо Сократа, то з ним я приятелюю так, що й дня нема, аби я не придивлявся до того, що він робить, і не прислухався до кожного його слова, [і це триває] заледве три роки. До /173/ того часу де тільки не носила мене доля, і я уявляв собі, що роблю щось потрібне, а насправді був нікчемний,