Ну чисто янгол!
- Автор: Потанина Ирина Сергеевна
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Зелений Пес
- ISBN: 978-966-2938-26-5
- Жанр: Детская проза
Электронная книга - «Ну чисто янгол!». Краткое содержание книги:
Чи знаєте ви, що переможниця такого конкурсу стане дружиною принца?
А чи знаєте ви, що претенденток, які не пройдуть у фінал, віддадуть на поживу дракону?.. Певне, що не знаєте. Так само, як і не знаєте, як із монстра і грім-дівки зробити справжнього янгола. А ось Ірина Потаніна знає, і зовсім не проти поділитися секретами.
Цікаво? Тоді не гайте часу, хапайте книжку і вперед!
Рекомендовано для читання під партою
— Із моїх? Та я ніколи… Та мені… Та я… Втім… Ну… — я все-таки згадала, що винна. — Я справді подумала таке. І треба ж було Крючковському янголу читати мої думки саме тоді…
— Щодо викидання різних штук у найневідповідніші моменти Ангеліна Крючкова у нас великий фахівець, — похмуро гмикнула моя Ангеліна, і я остаточно впевнилася, що всі янголи схожі на своїх підопічних. — Отож, — розповідь тим часом тривала, — Ангеліна Крючкова не тільки висунула мою кандидатуру, а й переконала всіх, щоб її прийняли. А журі, напевно, згарячу, не з’ясувавши що до чого, взяло та й вибрало мене у фіналістки. І як наслідок я нині — одна з шести претенденток на корону. І це жахливо! Я так хвилююся! Я й двох слів не зможу стулити докупи, розуміючи, що на мене дивиться всенький світ! Піди на конкурс замість мене!
— Але я теж хвилюватимусь, — намагалась я догукатися до решток здорового глузду.
— Чому? Твій же світ на тебе не дивитиметься. А що тобі до чужого? Один раз у ньому з’явишся, потім повернешся сюди й усе забудеш. Ну будь ласка! Я не можу відмовитися від участі — список уже затверджено наймогутнішими нашими істотами… Врятуй мене від ганьби!
— Але якщо я програю?
— Якщо? — Ангеліна раптом зареготала. — Якщо?! Ой, ну ти даєш! Звичайно, програєш! Я ж не прошу тебе вигравати, я просто хочу, щоб ти просто пережила всі ці муки замість мене…
— А що потрібно буде робити?
— О, це тобі розповість янгол Крючкова. Вона взялася готувати мене до конкурсу. Точніше, тебе. Це, до речі, вона запропонувала замінити мене на тебе. Надивилась, як хоробро ти взялася до Тамариної підготовки, й вирішила, що ти куди придатніша подвиги вершити. Ти ж погодишся, правда?
Я спробувала заспокоїтися та прийняти рішення, поки ще ніби при здоровому розумі. Але дві діаметрально протилежні точки зору розшарпували мене, штовхаючи з боку на бік.
«Погоджуйся! Коли ще тобі вдасться побувати в такому незвичайному світі! Коли ще зможеш випробувати себе як Міс?!» — повторювала одна.
Інша розважливо застерігала від можливих неприємностей.
— А я за тебе завтра контрольну по хімії напишу! І генералку в квартирі зроблю. Повернешся до свого світу, а в тебе всі важливі справи на тиждень наперед пороблено… — спокушала Ангеліна.
— Ну, не знаю. А скільки часу все це займе?
— На підготовку до конкурсу в нас рівно доба. Лише одна доба! — зітхнула Ангеліна.
Загалом, почасти з цікавості, почасти через те, що відсутня я буду недовго й ніхто цього не помітить… Ну й, звичайно, через контрольну з хімії… Я погодилася. І стала учасницею конкурсу «Міс Чарівність» у Світі Фантазій. Подумати тільки!
Тільки подумати, й по всьому
Для початку Ангеліна вирішила причепуритися, точніше зажадала, щоб я дала їй лад:
— Так! Зараз мотнуся назад до свого світу й повернуся, щойно тільки, ти знову зазирнеш у дзеркало та мене запросиш. Тільки, благаю, не витворяй зі своєю зовнішністю нічого кримінального. Краще взагалі нічого не витворяй. Просто подивися на своє відображення і все… — Ангеліна насупилася, начебто згадала щось неприємне. — Руки тобі зв’язати, чи що, перш ніж до дзеркала підпускати?
Схоже, мій янгол-охоронець чудово знав, що ледь я вгледжу своє відображення, не зможу втриматися від спокуси що-небудь поправити. У найкращому разі починаю підбивати зачіску або вирівнювати комір сорочки, в гіршому — соромно зізнатися — розколупую до крові шкіру, намагаючись вичавити невеличкі чорні цяточки, що нахабно пообсідали крила мого носа. Головне, знаю ж: до добра таке не доводить, але нічого не можу з собою вдіяти, руки так і тягнуться до обличчя.
— А без дзеркала ніяк не можна? — вирішила я спробувати вберегти себе від спокуси.
— Можна, але це набагато довше. Півгодини тільки силу на відкриття порталу між світами збиратиму.
— Та поки ми додому до дзеркала дійдемо, теж півгодини мине… — вередувала я.
— Навіщо додому? Все необхідне в нас із собою. Не марно ж я все-таки твій янгол-охоронець… Зазирни в кишеньку сумочки!
Я пробіглася пальцями по сумочці й виявила в бічній кишеньці мамину косметичку. Це ж треба! Сама б я нізащо не здогадалася її взяти!