Життєписи дванадцяти цезарів
- Автор: Транквилл Гай Светоний
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Год: Сполом
- ISBN: 978-966-665-616-5
- Переводчик: Павел Содомора
- Жанр: Античная литература
Электронная книга - «Життєписи дванадцяти цезарів». Краткое содержание книги:
45. Говорять, що Цезар мав струнку поставу, світле волосся, міцну статуру, був дещо повновидий, з гострими чорними очима, мав міцне здоров’я, хіба лиш останнім часом бувало, що млів та бачив жахи вві сні. Двічі під час походів його мучила падуча хвороба. 2. Був дуже педантичним щодо свого тіла, і не лише стригся і голився, але також і висмикував волосся, так що навіть насміхалися над ним через це; стидався своєї великої лисини, оскільки часто терпів кпини недоброзичливців. І саме через це мав звичку зачісувати своє негусте волосся з потилиці на чоло, і з усіх почестей, що йому надав сенат і народ, жодного не прийняв настільки охоче, як право постійно носити лавровий вінок. 3. Також говорять, що визначався він одягом: носив туніку з широкою облямівкою[75] і з мереживом на рукавах, і до того ж, завжди тільки підперезану, але не туго: звідси й походить Суллова приповідка, що застерігає оптиматів берегтися погано підперезаного юнака.
46. Спочатку мешкав у скромному будиночку на Субурні, а після того, як став найвищим понтифіком, переселився у громадський будинок на Святій Дорозі. Багато істориків твердять, що мав глибоку пристрасть до вишуканості та розкоші: адже віллу в Неморенсі, яку вибудував з першого каменя за великі гроші, повністю зруйнував, оскільки вона не зовсім відповідала його вимогам, хоча й не був тоді багатим і мав достатньо боргів; разом із собою в походи возив мозаїчні та паркетні підлоги.
47. У надії знайти перли напав на Британію, і, порівнюючи величину каменів, навіть власноруч визначав їх вагу; завжди ревно збирав самоцвіти, різьблення, статуї, картини стародавніх майстрів; купував гарних та тренованих рабів за величезні гроші, так що навіть сам цього соромився і забороняв заносити їх у списки.
48. У провінціях зазвичай влаштовував бенкети на два столи — один для військових або союзників-греків, а за іншим засідали[76] гості в тогах разом з найзнатнішими людьми з провінцій. Він був надзвичайно вимогливий та строгий щодо дисципліни у себе вдома — як щодо дрібниць, так і щодо поважних справ: закував у кайдани свого пекаря за те, що він подавав один сорт хліба йому, а інший гостям; призначив найвище покарання своєму улюбленому вільновідпущенику за перелюб, вчинений з дружиною римського вершника, хоча ніхто й не звинувачував того.
49. Окрім перебування у Нікомеда, більше ніщо не підірвало загальної думки про його цноту, і це для нього було великою і постійною ганьбою, відкритою для загального несхвалення. Я не говоритиму про відомі віршики Кальва Лицінія:
2. Не згадуватиму про напади Долабелли та Куріона Старшого, в яких Долабелла називає його “конкурентом цариці” та “нижньою підстилкою царської лектики”, а Куріон “кублом Нікомеда” і “борделем Бітинії”. Також пропускаю едикти Бібула, в яких він оголошує свого колегу царицею Бітинії, і говорить, що той спочатку бажав самого царя, а згодом і царства. Також Марк Брут говорить, що десь у той же час Октавій, оскільки страждав розумовою слабкістю і тому був непередбачуваний, на великому зібранні проголосив Помпея царем, а Цезаря — царицею. Але Гай Меммій стверджує, що Цезар прислуговував виночерпієм при Нікомеді на великому бенкеті разом з іншими розпусниками, і що було там багато купців з самого Рима, і навіть подає їх імена. 3. А невдоволений Цицерон писав у деяких листах, що прислужники заводили Цезаря в царські палати, і лежав він на позолоченому ложі, зодягнений у пурпуровий одяг, і що цвіт юності цього нащадка Венери було знищено у Бітинії; і коли Цезар якось захищав у сенаті справу Нісси, доньки Нікомеда, згадуючи всі благодіяння, що зробив йому цар, то Цицерон вигукнув: “Перестань, благаю тебе, адже усім відомо, що він дав тобі, а що ти дав йому”. 4. А відтак, під час галльського тріумфу, поміж іншими піснями, які жартома співали його воїни, що йшли за колісницею, співали й ось такої, найвульгарнішої:
75
Широка пурпурова смуга на туніці була у сенаторів, вузька — у вершників.
76
Властиво, римляни не сиділи за столом, а лежали на ложах. За одягом визначали ранг та посаду особи.