Мовчання адресоване мені
- Автор: Слапчук Василь
- Язык: украинский
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Мовчання адресоване мені». Краткое содержание книги:
Увазі читачів пропонується трикнижжя - дві збірки поезій і збірка поезій у прозі. Попри те що збірки різні за побудовою та формою вираження - об’єднує їх не тільки спільна назва, але й цілий ряд загальнолюдських проблем, які автор не береться вирішувати у глобальному масштабі, а лише у межах власної душі та серця. Автор робить спробу проникнути в суть речей, дошукатися причини, філософськи осмислити різноманітні стани, настрої, явища, тобто, все те, що його наповнює й оточує: складні стосунки особистості зі світом, її внутрішні протиріччя й конфлікти, вічне притягування чоловічого й жіночого начал, невтолене жадання істини й гармонії - ці та багато інших тем знаходять відображення в поезії Василя Слапчука.
Перейти на страницу:
маленький лiс питався за дощем
а дощ сховався у твоїм волоссi
чи я йому пробачу це?
я всесвiти вбивав
лиш за короткий дотик
до руки твоєї
яку так елегантно облягає
рукавичка iз моєї шкiри
той дощ помре у найкоротшу середу
вiд втрати твого iменi
в якому сенс життя i смертi
сiмдесяти населених планет
i непостiйнiсть настрою мойого брата
сонця
ти плачеш?- то нехай живе
у цих краях вiтри i холод
а я без голосу й очей
не маю мiсця на короткiй
наче слово нi
фарбованiй зеленим лавi
мене маленький кличе лiс
приблизнiсть не звiльняє вiд боргiв
якi виплачую насiнням бiлих квiтiв
i щирими але земними почуттями
в цiєї дiвчини коса м’яка i тепла
як перевесло з променiв терпкого сонця
така пестлива й нiжна
як аркан в руках вузького ока
приблизнiсть не рятує
спасiння обiцяв лише пiсок
але взамiн просив рожевий колiр
i бiльше половини каяття
та нагло сам помер на хилиткому возi
вiд втрати гумору
дорогою помiж сiльською церквою
i клубом
її хрещений батько сонях
благословив мене на злочин
принесений у жертву за думки
про чорний виноград
i голий гострий лiкоть
незнайдена причина болю
над тонко вирiзьбленим перенiссям
про що їм говорити
хiба не краще перенести зустрiч
на позавчора
та не на ранок а на вечiрню пору
у сутiнках вони можливо
зумiли б розминутись
якщо ж їм суджено зiйтись
нехай мовчать про фатум
рипить кiстьми стара княгиня
i родичка твоя зима
ти знаєш що їжак загинув
отой що пасiку тримав
ми в нього чай iз трав пили
i їли iз бриля кислицi
вiн пасiку до тла спалив
а сам застрiлився з рушницi
не знав-бо дурень, що любов
це лиш красивих слiв гербарiй
сусiд на похорон пiшов
а я либонь пiду до бару
будучи змушений тримати себе
у формi жорсткого кулака
уникав зближення з людьми
яким симпатизував
аби не причинити їм болю
ця нiжнiсть наче нежить
ослаблює приводячи до втрати форми
звичайно ж втрата форми
це не єдина втрата
але це єдине що вiд мене залежить
обридли вiршi безсюжетнiсть снiв
присутнiсть на щоках слiдiв помади
не знати з чиїх уст
що вiдбувають ритуал вiтання
шкодую за листком iз зрубаного дерева
пiвнiчним сяйвом
i вистрiляними кулями
боюся всього i нiчого а найбiльше
втратити те чого не маю
хворiю настроєм вiдсутнiстю листiв
i бажанням розiбрати телефон
кортить взяти себе за комiр
i кинути тобi пiд ноги
а щойно ж перший мiсяць зими
менi б прийти до тебе
з компасом i настiльною лампою
з краваткою за плечима
i пiвнем пiд пахвою
у вивернутому пальтi
i з однiєю босою ногою
розбити на порозi
лiтрову пляшку молока
а коли ти мене запитаєш:
що це означає?
вiдповiсти: я люблю тебе
невже б ти не повiрила квiтам
схованим в одному iз трьох рукавiв
ти в Київ
а я до лiсу
любов пiшла на рiчку
її єдинi друзi гуси
тобi ввижаються коти
я сам немов собака
а все тому що я давно
не слухав радiо
котре висить
на мащенiй вапном стiнi
немов украдена iкона
усi твої боги сидять навпроти
дiжки з чимось визначним
i як звичайно сваряться
один iз них подарував менi недокурка
i п’ять есересерiвських копiйок
чому так тяжко повертатись?
у Києвi бомонд i купа вражень
у лiсi тiльки я
на рiчцi молоденька крига й гвалт
по радiо останнi вiстi
елегiя зими у пеленi колише тугу
душа iз зайцем ходить по снiговi
витоптують велику цифру вiсiм
згори це таїнство пантрує НЛО
запитую куди iти щоб втрапити
до тебе
показують у рiзнi боки
мене переконала чемнiсть
та гуманнiсть зайця
душа зосталася позаду
а в грудях щось тяжке й холодне
як пальцi покритки зими
минув Великдень
i Рiздво
i ти мене минула
на тому мiсцi де
ми зустрiчались раз у рiк
тепер щодня здибаю каяття
з дворучною пилою
а думав що минає все
Перейти на страницу: