"Веста" не знає пощади
- Автор: Козакевич Микола
- Год: 1962
- Язык: украинский
- Год: “Молодь”
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «"Веста" не знає пощади». Краткое содержание книги:
Добре замаскована банда старається вивезти за кордон якнайбільше коштовностей.
Таємничий жорстокий ворог нещадно розправляється з усіма, хто може навести на слід злочинців. Молоді працівники міліції, яким доводиться стикатися з багатьма несподіванками, натрапляють на цей слід, долаючи перешкоди, розплутують його і викривають банду.
— Гаразд, може, ми ще побачимось. Викличу вас, якщо будете потрібні, — перебив її Завірюха. — Поки що до побачення. Спасибі вам.
— А підписувати нічого не треба? — здивувалась Вероніка, яка. з попереднього знала всі формальності допиту.
— На цей раз нічого, — усміхнувся на її запопадливість капітан. — Може, тоді, коли знову побачимось… — І він непомітно вимкнув магнітофон, вмонтований у письмовий стіл.
5
— Звичайно, я пам’ятаю розтин трупа Августа Рема, — відповів на запитання капітана доктор Калюжний, низький на зріст чоловік з обличчям, геть зораним дрібними зморшками, але ще жвавий і рухливий, хоч йому, напевно, вже під шістдесят.
Розмова відбувалася в кабінеті доктора, заставленому шафами, в яких виднілися скляні банки з усякими препаратами. На плоских стендах були розміщені різноманітні предмети, використані в різний час злочинцями як знаряддя вбивства.
— А чи ви, докторе, знаєте результати огляду і розтину тіла Вільгельміни Рем? — спитав Завірюха.
— Ні, не знаю. Бачите, розтин трупів зроблено в різних місцях, цілком ізольовано. — Калюжний глянув на капітана з-за товстого скла окулярів своїми чорними, пильними очима: — Виплило щось нове?
Завірюха нерішуче похитав головою:
— Ще нічого не виплило, але, може, випливе, якщо ви, докторе, допоможете мені. — Капітан відкрив портфель і вийняв протоколи. — Я прочитаю вам одну річ, але спочатку хотів би з вами порадитись.
— Прошу, — доктор Калюжний сів, підібгав під себе одну ногу, зручно вмощуючись на ній, мов на подушці. Легенька посмішка майнула на стомленому обличчі Завірюхи: всі знали ахіллесову п’яту доктора — він страшенно переживав за свій низький зріст і завжди використовував будь-яку можливість, щоб стати вищим хоч на кілька сантиметрів.
— Скажіть, будь ласка, через який час після смерті тіло дубіє?
Доктор Калюжний кинув на капітана короткий, гострий погляд.
— Це ви повинні знати з курсу криміналістики!
— В загальних рисах я, звичайно, знаю, але мені треба почути це від людини, яка може говорити на підставі численних спостережень, а не тільки книжкових даних…
Доктор Калюжний хвилинку подумав і почав голосом досвідченого викладача:
— Посмертне задубіння у дорослої людини настає через півтори—три години після смерті. Починається воно з верхнього кінця тіла — точніше, від м’язів щелепи — і поступово поширюється вниз. Через шість—вісім годин охоплює все тіло. Але в практиці бувають значні відхилення від норми. Багато що залежить від умов, у яких перебував труп, від розвитку м’язів і т. д. — Калюжний вичікувально глянув на капітана, ніби запитуючи: ну як, цього досить?
Тим часом Завірюха відшукав у документах підкреслені місця і голосно прочитав:
— “Тіло після смерті повністю задубіло від голови до ніг”. “Посмертне задубіння помітно у м’язах голови, шиї і верхніх кінцівках”. Який висновок можна зробити з цих двох записів, докторе?
Доктор Калюжний деякий час помовчав, нарешті по волі сказав:
— Якщо хочете від мене письмового висновку, то я, звичайно, скажу, що на підставі цих двох речень нічого певного визначити не можна.
— А якби вам треба було усно дати пораду, не по службі, а приватно, як ось, наприклад, зараз мені? — спитав Завірюха і прикипів поглядом до вузьких, міцно стиснутих губів лікаря.
— Тоді я сказав би так: можливо, що людина, якої стосується перше речення, померла на кілька годин раніше, ніж та, про яку сказано в другому реченні.
— Тільки можливо? — розчаровано мовив Завірюха
— Тільки, — сухо відповів лікар. — Якби була певність, то про це можна б написати офіціально.
— Але з погляду медицини не виключається, що людина померла на кілька чи, може, навіть на кільканадцять годин раніше? — гарячково уточняв капітан.
Доктор Калюжний узяв обидва протоколи і відшукав відповідні пункти.
— Бачите, я, наприклад, тут написав: “Ознак розкладу, дифузійних плям не виявлено”. Але не можна забувати, що труп чоловіка лежав у холодному підвалі, де був протяг, а це уповільнювало розклад. Якби я сам робив розтин обох трупів, то, напевне, зміг би знайти більше доказів на користь фактів, які вас цікавлять. Але, розумієте, нас зобов’язує правило територіальності, і тому справи пішли окремими шляхами.
— Це тільки — додаткове підтвердження того, — сказав, підводячись, Завірюха, — що навіть розумні правила у певних випадках можуть стати шкідливими.