Побачити Алькор
- Автор: Ешкилев Владимир
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5603-0
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Побачити Алькор». Краткое содержание книги:
У новому романі Володимира Єшкілєва детективний сюжет поєднано з широкою панорамою життя таємних орденів сучасної України. Ложі «вільних мулярів» і наймані олігархами чаклуни, «машини проклять» і ритуали найвищих масонських градусів — усе це захоплюючі реалії того закритого для непосвячених світу, у якому визрівають невидимі зерна майбутніх глобальних зрушень. Історія про тих, кому випало побачити Алькор, починається з того, що на розташований у лісовому масиві під Києвом масонський Храм нападають невідомі зловмисники…
— Тільки й мріють? — перепитав Лавр, розглядаючи повішену на стіні гравюру, що зображувала щось схоже на недобудовану єгипетську піраміду. — Навіть так… До речі, тут зберігаються якісь особливі цінності, які могли б зацікавити потенційних нападників?
— Храм сам по собі є цінністю, — відповів брат Олександр. У цій фразі Лавру почулося щось недомовлене. Різкий голос доглядача ніби тріснув на слові «цінність», і всі звуки після «ц» провисли непевним шипінням.
— Я не вимагаю від вас вичерпної інформації, — заспокоїв масонів Лавр. — Мені лише треба знати таке: по-перше, все ж таки є тут цінності чи немає, а по-друге — де саме вони зберігаються і наскільки надійним є їхній захист.
— Тут немає нічого такого, що б зацікавило бандитів, — запевнив Корецький. — Ні грошей, ні дорогоцінностей. Є кілька комп'ютерів, побутова техніка…
— Я спитав про особливі цінності. Які б цікавили не бандитів, а, скажімо, ваших конкурентів.
— Конкурентів! — пхикнув доглядач. — Масонство — не бізнес. Нема в нас ніяких «конкурентів».
— Можливо, якісь секретні документи.
— Ми ж не ідіоти, щоби залишати архіви в будинку з недоробленою системою безпеки, — відповів Корецький. — Але в кабінетах Великого Майстра і Верховного Командора зберігаються деякі ритуальні предмети.
— Вони стародавні? Вони можуть цікавити колекціонерів?
— Теоретично… — почав Корецький.
— Можуть, — підтвердив Свіритень, ігноруючи лютий погляд доглядача.
— Тоді, — підбив підсумок Лавр, — покажіть мені, будь ласка, де розташовані згадані вами кабінети.
— О Господи! — прошепотів брат Олександр. Йому, певно, ввижався вже не дощ, а ціла злива.
Першим на другий поверх рушив старий мисливець. Лавр, Корецький і доглядач приєдналися до нього.
Кабінет Великого Майстра займав торцеве приміщення в одному з кінців храмового «трансепту». Компанія зупинилась у приймальні перед дверима з дубового масиву, що вели до кабінету. Підлога приймальні була покрита червоним килимом з високим ворсом. Над секретарським столом височіла срібляста макінтошівська панель. За склом книжкових шаф Лавр помітив не тільки фоліанти у шкіряних палітурах, але й керамічні вироби з помпезною символікою. На стінах висіли великі портрети в золотих рамах. Серед зображених Лавр упізнав Симона Петлюру. На шиї у Головного отамана висіла блакитна стрічка з підвіскою у вигляді золотого циркуля.
Свіритень перехопив його погляд і пояснив:
— Це портрети колишніх Великих Майстрів. Ви напевно знаєте, що Петлюра був Провінційним Майстром України за часів Громадянської війни.
— Ні, у школі нам про таке не розповідали, — посміхнувся Лавр. — А сам я масонами якось не цікавився. Упс.
— Зараз не час для просвітницьких лекцій, — голос доглядача став ще скрипливішим. — І що ж ви хотіли, пане Грінченко, тут побачити? Зачинені двері?
— Те, що я хотів, я побачив. А зараз я хочу намалювати план будівлі. Мені треба для звіту. План із розташуванням основних приміщень, входів, сходових кліток. Ви мені допоможете?
— Спробуємо, — пообіцяв Корецький.
Вони розклали на секретарському столі лист паперу і накреслили грубу схему.
Лавр запитав:
— Значить, у Храмі є лише два приміщення з обмеженим доступом, які обладнані сейфами, — кабінети Великого Майстра і Командора. Я вірно зрозумів?
— Є ще сейф у підвалі, — повідомив брат Олександр. — Навіть не зовсім сейф, а така велика металева шафа. Ще є спеціальний сейф у готельному блоці, де мисливці зберігають зброю.
— Спеціальний сейф для зброї?
— Збройний сейф на чотири рушниці, — підтвердив Свіритень. — Зроблений на замовлення.
— Що там тепер знаходиться?
— Моя двостволка. Володимир «сайгу» забрав із собою.
— Більше нічого?
— Мисливський ніж, штук двадцять патронів, чохол, дві банки з пінкою, йоршики… А ще забув, там окремо лежить приціл. Цейсівський. І мій бінокль.
— А що зберігається в підвальному сейфі? — Це питання Лавр адресував доглядачеві.
— Не знаю.
— А хто знає?
— Офіційно там зберігаються ритуальні предмети для агап.
— Для чого?
— Для ритуальних братських вечер. Кожна регулярна вільномулярська робота закінчується такою вечерею. Вона називається агапою. Ключі від підвального сейфу має лише Великий Агапмейстер. Тобто той, кому за посадою доручено організовувати ці вечері.
— А чому ви сказали, що не знаєте вмісту цього сейфу?