Війна проти української мови як спецоперація для «остаточного вирішення українського питання»

В ситуації, що склалась, особлива відповідальність лягає на лідерів української політичної опозиції. Їм необхідно зрозуміти, що питання статусу української мови як єдиної державної мови не може і не повинно бути розмінною монетою і засобом піару у ситуативних політичних іграх. Серед пріоритетних питань діяльності очолюваних ними політичних сил завжди має бути мовне питання. Сьогодні першочерговими пунктами порядку денного такої діяльності повинні стати: по-перше, підкріплені конкретними діями вимоги скасування так званого закону Ківалова-Колесніченка, як такого, що підриває статус української мови як державної та порушує конституційний лад України; по-друге, проведення парламентських слухань про державну мовну політику та стан українського мовного законодавства; по-третє, організація загальнонаціонального обговорення зареєстрованого у Верховній Раді 10 січня 2013 року під № 1233 законопроекту «Про функціонування української мови як державної та порядок застосування інших мов Україні» (автори — С. Головатий та О. Сироїд; внесли народні депутати — В. Бондаренко, А. Іллєнко, М. Матіос, І. Фаріон, В. Яворівський) із залученням представників українського експертного середовища, громадськості. Експертів Венеціанської комісії та Управління Верховного Комісара ОБСЄ у справах національних меншин.

Зміцнення позицій і ролі української мови має фундаментальне і вирішальне значення для долі української нації і держави, українського суспільства і громадян. Її застосування у всіх сферах суспільного життя на всій території України, як передбачено ст. 10 Конституції повинно поєднуватись із недискримінаційним забезпеченням мовних прав представників всіх національних меншин і спеціальним захистом мов окремих недержавних етносів, історично вкраплених в тілі української нації. На відміну від мов національних меншин, українська мова виконує націєутворюючу, державотворчу, культуротворчу, загальнокомунікативну та об’єднавчо-інтегративну функції. Державна мова відіграє надзвичайно важливі функції і в сферах освіти, інформації, державного управління, тощо. Саме ці функції української мови як єдиної державної мови покликані забезпечити суспільну цілісність та єдність української нації (як етнічної, так і громадянської) та створювати належні умови для нормального функціонування української держави, як соціального організму, що уособлює націю і суспільство і є інструментом їхнього захисту від внутрішніх та зовнішніх загроз. Отже, боротьба проти зросійщення України та за збереження статусу української мови як єдиної державної — не самомета, а засіб захисту національної державності України, оскільки Українську державу можна збудувати лише за допомогою української мови.