Острів Каміно
- Автор: Гришэм Джон
- Год: 2018
- Язык: украинский
- ISBN: 978-966-948-140-5
- Переводчик: Владимир Аполлинариевич Заяц
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «Острів Каміно». Краткое содержание книги:
Прибуток за вересень і жовтень склав по чотири тисячі доларів, а через півроку був уже вдвічі більший. Брюс припинив перейматися. За рік «Бей-Букс» перетворилися на такий собі епіцентр активності в місті, значно обігнавши за відвідуваністю решту магазинів. Видавці й торгові представники піддалися Брюсовому невтомному тиску й стали включати острів Каміно до авторських турне. Брюс вступив до Асоціації книготорговців Америки та якнайактивніше долучався до її справ, обговорень і комітетів. На з’їзді Асоціації взимку 1997 року йому вдалося поспілкуватися зі Стівеном Кінгом й умовити того завітати до нього на книжкову подію. Пан Кінг дев’ять годин підписував книжки, а черга фанатів вишикувалася на цілий квартал. Магазин продав дві тисячі двісті примірників різних творів Кінга, і дохід склав сімдесят тисяч доларів. То був день слави, після якого назва «Бей-Букс» стала вельми впізнаваною. Три роки по тому магазин визнали найкращим незалежним книжковим магазином у Флориді, а в 2004 журнал Publishers Weekly назвав його книжковим магазином року. У 2005 Брюса Кейбла після дев’яти років самовідданої праці було обрано до ради директорів Асоціації книготорговців Америки.
IV
На той час Брюс встиг перетворитися на видну постать у місті. Він мав дюжину костюмів із легкого льону, всі різних відтінків та кольорів, і носив їх щодня з накрохмаленою білою сорочкою з косим коміром і яскравою краваткою-метеликом, зазвичай червоною чи жовтою. Завершували його образ замшеві туфлі сіро-брунатного кольору. Шкарпеток він не вдягав ніколи, навіть у січні, коли температура опускалася нижче за десять градусів Цельсія. Своє густе й хвилясте волосся він відпустив майже до плечей, а голився раз на тиждень, недільного ранку. До тридцяти років його вуса й волосся вже посріблила сивина, яка, втім, вельми йому пасувала.
Кожного дня Брюс обирав момент, коли в магазині було більш-менш спокійно, і виходив прогулятися містом. Він навідувався в поштове відділення й загравав зі службовицями, ішов до банку й загравав із касирками. Якщо в центрі міста відкривався новий магазин роздрібної торгівлі, Брюс неодмінно був присутній на урочистій церемонії, а вже невдовзі приходив знову, щоб позагравати з продавчинями. Обід був для Брюса важливою справою, і він шість днів на тиждень обідав у ресторанах, причому завжди разом із кимось, щоб можна було списати рахунок на підприємницькі витрати. Коли відкривалася нова перекусна, Брюс неодмінно був першим у черзі, дегустував усе, що було в меню, і загравав з офіціантками. На обід він зазвичай випивав пляшку вина, а потім ішов подрімати у своїй квартирі на другому поверсі.
Грань між заграванням і полюванням у Брюса часто була тонкою. Він знався на жінках і подобався їм, чим добре вмів користуватися. Коли «Бей-Букс» став часто входити до авторських турне, він відкрив справжню золоту жилу, адже половину авторів, що приїздили до міста, становили жінки, здебільшого молодші за сорок. Вони були далеко від дому, дуже часто незаміжні, подорожували наодинці й були не проти розважитися. Приїхавши до його книгарні й ступивши на його територію, вони залюбки ставали для нього легкими жертвами. Після виступу перед читачами, автограф-сесії та тривалої вечері вони часто вирушали з Брюсом нагору, щоб «проникнути глибше у світ людських почуттів». Він мав кількох улюблениць, зокрема двох молодих панянок, що мали успіх на ниві еротичних детективів — і публікувалися щороку!
Хоча Брюс усіляко прагнув презентувати себе як начитаного плейбоя, у душі він лишався амбітним бізнесменом. Магазин давав йому добрий дохід, та це було не випадково. Хай якою довгою була попередня ніч, щоранку ще до сьомої він був унизу, у футболці й шортах, приймав і розпаковував доставлені книжки, заповнював полиці, проводив інвентаризацію і навіть підмітав підлогу. Він любив діставати нові книги з коробок і вдихати їхній запах. Він знаходив ідеальне місце для кожного нового видання. Він тримав у руках кожну книгу, яка надходила в магазин, і — з жалем — кожну, яку треба було заново пакувати й повертати видавцеві, який надав її на реалізацію. Він терпіти не міг, коли доводилося повертати книги видавцю: йому це видавалося провалом, утраченою можливістю. Він вилучав з інвентарю все, що надто погано продавалося, і через кілька років визначив для себе оптимальний розмір каталогу — в середньому десь дванадцять тисяч найменувань. На складі де-не-де було тіснувато, стояли старі провислі стелажі, а на підлозі були великі стоси книг, але Брюс завжди знав, де знайти потрібне. Щоранку за чверть дев’ята він хутко збігав нагору, приймав душ, перевдягався в костюм, заготовлений для того дня, а рівно о дев’ятій відкривав магазин і вітався з першими клієнтами.
Брюс майже не брав вихідних. Слушною ідеєю для відпочинку йому видавалася поїздка в Нову Англію, де можна було навідатися до старих магазинів антикварних книг і поговорити з продавцями про те, як ідуть справи на ринку. Він любив рідкісні книги, особливо американських авторів XX століття, і захоплено їх збирав. Його колекція постійно зростала — насамперед через те, як багато всього йому хотілося придбати, але також тому, що розставання з книгою завдавало йому справжнього болю. Так, він, звісно, був ділком — але таким, що весь час купує й майже ніколи не продає. Вісімнадцять «таткових старих книжок», які поцупив Брюс, стали чудовим підґрунтям, на якому йому до сорока років вдалося збудувати рідкісну колекцію вартістю в два мільйони доларів.
V
Коли Брюс уже входив до ради директорів Асоціації, помер власник будівлі. Брюс викупив решту будівлі у спадкоємців і взявся розширювати магазин. Дещо зменшивши розмір своєї квартири, він переніс кав’ярню й кафе на другий поверх. Далі зніс одну стінку й подвоїв розмір дитячої секції. Суботніми ранками магазин був повний дітей, що купували книги й слухали казки, а їхні молоді мами тим часом потягували лате нагорі під пильним поглядом доброзичливого господаря. Особливо багато уваги приділив Брюс відділу рідкісних книжок: знісши на першому поверсі ще одну стінку, він обладнав «Залу перших видань» із красивими дубовими полицями, обшивкою на стінах і дорогими килимами на підлозі. Для своїх найрідкісніших книг Брюс улаштував спеціальне сховище на підвальному поверсі.