Обережно, тригери
- Автор: Гейман Нил Ричард
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 978-617-7489-25-1
- Переводчик: Максим Бакалов
- Жанр: Ужасы
Электронная книга - «Обережно, тригери». Краткое содержание книги:
«Обережно, тригери!» торкається теми масок, за якими криється наше справжнє «я», щоб показати вразливі сторони людства і виявити, ким ми є насправді. Дивовижне поєднання історій про почвар і привидів, наукової фантастики і казок, магічного реалізму та поезії, що відкривають перед читачем царство вражень та емоцій.
— Тільки поглянь, — мовила Кессі, не зводячи очей зі свого тіла. — Бідолашна. Як та кішка у скляному боксі.
Вона повернулася до Тіні.
— Насправді ти мені анітрохи не подобався, — сказала вона. — І мені не шкода. Я просто мала привернути твою увагу.
— Розумію, — відказав Тінь. — Я лише жалкую, що не знав тебе за життя. Ми могли б стати друзями.
— У цьому я не сумніваюсь. Там, усередині, було так важко. Добре, що нарешті все скінчилось. І мені все-таки шкода, містере Американцю. Постарайся не ненавидіти мене.
В очах Тіні бриніли сльози. Він взявся витирати їх сорочкою. Коли він знову підвів погляд, то виявив, що залишився в печері сам.
— Я не ненавиджу тебе, — сказав він їй.
Тінь відчув, як хтось стиснув його руку. Він вийшов із печери назустріч вранішньому сонцю, вдихнув свіже повітря і затремтів, прислухаючись до далеких сирен.
Прийшли два чоловіки, які поклали Олівера на носилки і віднесли вниз, до дороги, де його забрала швидка. Стало:
Вмить завила сирена — так вони попереджали овець, які вибігли на проїжджу частину, що пора човгати назад на пасовисько.
Коли швидка поїхала, прибули поліцейські: жінка і молодший за неї чоловік. Вони знали хазяїна паба, котрий, як Тінь і здогадувався, виявився родичем лікаря Скателока, і обоє були вражені останками Кессі — настільки, що молодший поліцейський вибіг із печери і наблював на папороть.
Навіть якщо в одного з них і виникала думка перевірити інші замуровані ніші, в яких крилися докази багатовікових злочинів, то вони їх притлумили, а Тінь не збирався нічого пропонувати.
Він дав коротке свідчення, а тоді поїхав із ними до місцевого поліційного відділку, де дав детальніше свідчення дебелому офіцерові з солідною бородою. Здавалося, найбільше поліцейського хвилювало, щоб Тіні принесли кухлик розчинної кави, і щоб у нього, як американського туриста, не склалося хибного враження про сільську Англію.
— Зазвичай, нічого подібного в нас не трапляється. Тут затишно і добре. Я б не хотів, щоб ви думали, ніби тут усі такі.
Тінь запевнив його, що нічого такого він не думав.
VI
Загадка
Біля виходу з поліційного відділку на нього чекала Мойра. Біля Мойри стояла жінка, якій було десь за шістдесят. Втішна і заспокійлива — саме така людина потрібна поряд, коли потрапляєш у халепу.
— Тіне, це Дорін. Моя сестра.
Дорін потисла Тіні руку і вибачилась, що не змогла приїхати минулого тижня, оскільки була зайнята переїздом у новий будинок.
— Дорін — окружний суддя, — пояснила Мойра.
Тінь аж ніяк не міг уявити цю жінку в ролі судді.
— Вони чекають, коли Оллі прийде до тями, — мовила Мойра. — А потім йому будуть висунуті звинувачення у вбивстві.
Вона сказала це замислено, хоча таким же тоном могла спитати Тінь, де, на його думку, варто посадити кілька ротиків.[61]
— Що робитимеш далі?
Мойра почухала носа.
— Я шокована, тому навіть не уявляю, що робити. Я все думаю про останніх кілька років. Бідолашна Кессі. Вона ніколи не думала, що в ньому стільки зла.
— Олівер мені ніколи не подобався, — додала Дорін і шморгнула носом. — Як на мене, то він знав забагато фактів і не розумів, коли треба помовчати. Рот у нього не закривався. Так наче він весь час намагався щось приховати.
— Твій рюкзак і білизна лежать у машині Дорін, — сказала Мойра. — Я подумала, що ми могли б тебе кудись підкинути, якщо хочеш. А як ні, то можеш і далі йти пішки — я не наполягаю.
— Дякую, — відповів Тінь.
Він знав, що більше ніколи не буде прошеним гостем у маленькому будинку Мойри.
Вона випалила, різко і сердито, так наче це було єдиним, що не давало їй спокою:
— Ти казав, що бачив Кессі. Ти сам нам сказав, учора. Саме після цього Олівер злетів з котушок. Мені було так погано. Чому ти сказав, що бачив її, якщо вона померла? Ти не міг її бачити.
Тінь роздумував над цим, поки давав свідчення у відділку.
— Сам не второпаю, — відповів він. — Я не вірю у привидів. Мабуть, це хтось з місцевих вирішив так розіграти туриста-америкоса.
Мойра дивилася на нього лютими карими очима, немов намагалася повірити йому, але не могла зробити останній вирішальний крок. Сестра взяла її за руку.
— Багато в небі й на землі такого, що нашій філософії й не снилось.[62] Гадаю, варто просто прийняти все, як є.
Мойра довго дивилася на Тінь недовірливими, злими очима, перш ніж глибоко вдихнула і мовила:
61
Рід однорічних рослин. Найпоширеніший з видів має червонуваті квіти і широко використовується в оформленні клумб.
62
Цитата з трагедії Вільяма Шекспіра «Гамлет, принц данський». Переклад Григорія Кочура.