Діаболік

Коли він знову приклав кисневу маску до мого обличчя, я сказала:

— Не будь дурнем! — потім зірвала її і вдарила його головою настільки сильно, наскільки дозволяв цей обмежений простір. Він вдарився потилицею об стіну, і його тіло обм’якло.

Я зробила останній ковток кисню і закріпила маску на його обличчі, затягнувши ремені, щоб вона не спала.

Коли він прийде до тями, питання про те, хто із нас залишиться живим, вирішить природа.

На мить я забула, що це питання життя чи смерті, і просто відчувала голову Тайруса на своєму плечі. Я обняла його і насолоджувалася відчуттям ваги його тіла на своєму. Тепер, коли я помирала, я могла бути поблажливою до себе. Я могла собі це дозволити. Я повернулась думками в ту ніч, коли ми відлітали з Люміни і, лежачи поряд, згадала ті прекрасні й швидкоплинні години, що ми провели разом, доки я не перетворилася на боягузку.

Тому що саме це змусило мене відсторонитися від Тайруса. Не розсудливість, і навіть не зобов’язання перед Сайдонією, а боягузтво. Тваринний страх. Я заплющила очі, проклинаючи себе за те, що дозволила страху знову управляти моїм життям так само, як це було в загонах. Тепер я нарешті зрозуміла, що я накоїла, але було запізно щось міняти. Біль і вигоряння в легенях наростали, і я знала, який це буде жах, коли я здамся і спробую зробити вдих, але повітря не буде. Я дуже хотіла отримати ще один шанс, щоб усе виправити, щоб вчинити як належить.

А потім я більше не змогла стримуватися і спробувала зробити вдих, але не змогла, бо не було повітря, і коли я почала задихатися і корчитися від поколювання в грудях, я почула тихе, рівне дихання Тайруса, а потім густа, важка темрява поглинула мене як болото.

Ось і все. Ось і все.

Секунду це здавалося вічністю, образи Тайруса, Сайдонії, Мати-Засновниця та Невені роїлися в моїй свідомості, як вмираючі нейрони, що висловлюють свій протест.

Краєм ока я побачила, як до мене підкрадається яскраве світло, що стає все яскравішим і яскравішим. Я згадала слова Донії, ніби вона казала їх лише вчора: коли люди помирають, вони бачать світло. Хтось вважає, що це хімічна реакція організму, а хтось вірить, що це Живий Космос кличе їх у загробний світ.

Моєю останньою думкою було: Діаболіки теж його бачать, значить, врешті-решт, це просто хімічна реакція організму...