Останній дон
- Автор: Пьюзо Марио
- Год: 1997
- Язык: украинский
- Год: Видавничий дом "Всесвіт"
- Переводчик: Анатолий Васильевич Онышко
- Жанр: Боевики
Электронная книга - «Останній дон». Краткое содержание книги:
Також написав романи «Дурні вмирають» (1978), «Сицилієць» (1984), «Четверта К» (1991) і кілька кіносценаріїв. 1996 р. вийшов роман «Останній дон», який є завершенням «Хрещеного батька». В ньому діють герої прославленого роману та їхні нащадки.
— Інколи у мене таке враження,— поділився він,— що син зовсім не моєї крові. Вірить у все, що чує від своїх професорів. Вірить, що жінки рівні з чоловіками, вірить, що селянам слід давати землю безплатно. В університеті вступив у команду плавців. За все своє життя на Сицилії, а Сицилія — острів, я ніколи не бачив, щоб сицилієць плавав.
— Хіба що коли рибалки викинуть його з човна,— сміючись сказав Кросс.
— І навіть тоді. Всі викинуті тонули.
Повечерявши, перейшли до справи. Веґаська кухня ніколи не викликала у Вацці захоплення, але він любив бренді та гаванські сигари. Раз на рік на Різдво Кросс завжди посилав йому ящик бренді й коробку тонких гаванських сигар.
— У мене є для вас дуже складна робота,— почав Кросс. — Дещо таке, що слід робити дуже розумно.
— Всяка робота складна,— сказав Вацці.
— Робити доведеться в мисливській хатині,— сказав Кросс. — Туди ми привеземо одну людину. Я хочу, щоб вона написала кілька листів, хочу отримати від неї деяку інформацію. — Кросс зробив паузу, щоб усміхнутися на заперечливий жест Вацці. Вацці часто іронічно коментував американські фільми, де герой або ж злочинець відмовлявся давати інформацію. «У мене вони б заговорили і по-китайськи»,— любив повторювати Вацці.
— Вся складність у тому,— пояснив Кросс,— що на його тілі не має бути ні сліду, а в ньому самому — жодних наркотиків. До того ж ця особа відзначається дуже непоступливим характером.
— Поцілунками лише жінки вміють змусити чоловіка заговорити,— добродушно сказав Вацці, смакуючи сигару. — Виглядає на те, наче ви особисто збираєтеся брати участь у цій справі.
— Іншого виходу не бачу,— признався Кросс. — Працюватимуть люди з вашої команди, але спочатку на території хатини не має бути ні жінок, ні дітей.
Вацці зробив рукою з сигарою широкий жест убік.
— Вони поїдуть у Діснейленд, благословенне місце щастя і заклопотаності. Ми завжди відсилаємо їх туди.
— Діснейленд? — перепитав Кросс і засміявся.
— Сам я там ніколи не бував,— сказав Вацці,— сподіваюся потрапити після смерті. Це буде «причастя» чи «конфірмація»?
— «Конфірмація»,— відповів Кросс.
Потім вони взялися до роботи. Кросс пояснив суть операції, чому і як слід її провести.
— Якої ви думки про все це? — спитав він.
— Ви куди більший сицилієць за мого сина, а ви ж народилися в Америці,— сказав Вацці. — А що станеться, якщо він упреться і не захоче дати того, що вам потрібно?
— Тоді нарікатиму сам на себе,— відповів Кросс. — І він також. А ще нам тоді доведеться розплачуватись. І в Америці, і в Сицилії це виглядає однаково.
— Правда ваша,— погодився Вацці. — Як і в Китаї, і в Росії, і в Африці. Як любить повторювати дон, інакше всім нам слід би піти на дно океану.
Розділ 9
Елі Мерріон, Боббі Бенц, Скіппі Дієр і Мело Стюарт зібралися на термінову нараду в особняку Мерріона. Ендрю Поллард доповів Бенцові про таємний план Кросса Де Лени повернути Атену назад на знімальний майданчик. Цю інформацію підтвердив детектив Джім Лоузі, який відмовився назвати джерело своєї поінформованості.
— Це пограбунок,— обурювався Бенц. — Мело, ви її агент, ви несете відповідальність за неї, за всіх ваших клієнтів. Чи не означає це, що посередині зйомок ваша зірка відмовляється працювати, поки їй не плататимуть половину чистого прибутку?
— Якщо ви здуру погодитеся платити,— сказав Стюарт. — Нехай той Де Лена і платить. Довго в цьому бізнесі він не протримається.
Втрутився Мерріон:
— Мело, ви збиваєтесь на стратегію, а у нас мова йде про поточний момент. Якщо Атена повернеться до роботи, то ви і ваш клієнт берете нас на мушку, як грабіжники банків. Ви б таке собі дозволили?
Всі без винятку здивувались. Рідко коли траплялось, щоб Мерріон так одразу брав бика за роги, принаймні відтоді, як став трошки старший. Стюарт стривожився.
— Атена про це нічого не знає,— сказав він. — Мені вона б сказала.
— А якби знала, то погодилась би?
— Я порадив би їй погодитись, а відтак окремою розпискою поділитися тією половиною зі студією,— сказав Стюарт.
— Тоді всі її посилання на страх виявились би глузами. Лайном собачим, точніше висловлюючись. А ви, Мело, були б у лайні по вуха. Ви гадаєте, що студія погодилась би на половину того, що Атена отримає від Де Лени? Всі гроші за правом належать нам. І, може, з Де Леною вона розбагатіє, але це означатиме кінець її кінокар'єри. Жодна студія не дасть їй більше ролі.