Час Великої Гри. Фантоми 2079 року. Книга друга
- Автор: Щербак Юрий Николаевич
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Год: "Ярославів Вал"
- ISBN: 978-617-605-003-2
- Жанр: Детективная фантастика
Электронная книга - «Час Великої Гри. Фантоми 2079 року. Книга друга». Краткое содержание книги:
У центрі роману «Час Великої Гри» — драматична доля головного героя, генерала української розвідки Ігоря Гайдука. Діючи в період Великої Темряви та після її закінчення, беручи участь у жорстокій політичній боротьбі, наражаючись на смертельний ризик, генерал Гайдук приймає доленосне рішення…
Роман «Час Великої Гри» продовжує стильову лінію «Часу смертохристів» — поєднання магічного реалізму з гротеском, включно з «міфологічними» сценами за участю Христа і Сатани.
— Чай з молоком дуже корисний для голосу. Відновлює голосові зв'язки.
«Може, Фрідман пив чай з молоком, а не айран?» — подумав Гайдук.
— У вас стомлений вигляд. Щось сталося? — Голембієвська глянула йому у вічі.
Він зробив один ковток і відсунув чай.
— Все ОК.
— Як посуваються справи з армією?
— Дуже повільно. А як інакше? Коли вище керівництво не бачить ніякої небезпеки, а люди просто знесилені. Не хочуть воювати. Їх можна зрозуміти. Але виправдати не можна.
Індіра трохи підвелася й узяла зі свого робочого столу статуетку, що виблискувала золотом, дала Гайдукові. Він відзначив, що статуетка, розміром у два дюйми, дуже важка.
— Це бронза?
— Ні. Це сплав панчалоха — п'ять металів. Золото, срібло, мідь… І ще щось.
— Це хто? — оглядаючи статуетку, Гайдук боляче вколов палець.
— Це — бог Шива. Подивіться, чим ви себе вкололи.
Тепер він значно обережніше тримав статуетку: істота з напівчоловічим, напівжіночим обличчям, з чотирма руками й двома ногами, складеними в позицію «лотоса». Надзвичайно тонка проробка деталей: на шиї, замість намиста, звивається кобра; змії, як браслети, оповивають руки; в правій руці — спис, яким уколовся Гайдук. В лівій — чаша для води. На чолі — якась вертикальна позначка.
— Це що?
— Це — третє око Шиви. Одного разу він сидів на горі в Гімалаях, заплющивши очі. І Парваті, його дружина, закрила його очі руками. І тоді на його чолі з'явилося третє око, з якого вихопилося полум'я й освітило Гімалаї.
— Це як метафора розвідки. Держава заплющує очі, але третє око бачить усе, — він повернув статуетку Індірі. — Фантастично тонка робота.
Взявши Шиву до своїх смаглявих рук і попестивши бога, наче прощаючись з ним, Індіра знову передала статуетку Гайдуку.
— Візьміть. Це вам. Я давно збиралася вам подарувати. Тільки обережно. Ви помітили, що посох має форму тризуба?
— Я вдячний, але не можу взяти цей подарунок.
— Це не хабар, — засміялася Індіра. — Якби ви мені щось подібне подарували, я б відмовилась. Було б схоже на хабар. Ні, ні, це від чистого серця… Так ось, тризуб — це символ трьох функцій Бога: створення, захист, руйнування. І трьох атрибутів: саттва — благочестя, раджа — пристрасть, тамас — глупота, лінь. Треба опанувати функцію створення.
— Армії?
— Ні. Держави.
— Ви пропонуєте лізти в бруд, що зветься політикою? — наче не вірячи Індірі, перепитав Гайдук.
— Ви і так по вуха в цьому бруді, — жорстко сказала вона. — Треба було залишатися в Америці, якщо хотіли, щоб усе було чистенько-гладенько. Робіть вибір якомога швидше. Щоб не спізнитися. Так, як це було з гетьманом і Клинкевичем.
Вона допила чай з молоком і з'їла кілька кружалець печива в шоколаді. І продовжила:
— Щодо війська я обіцяю вам допомогти. Ми якнайшвидше розглянемо проект закону «Про Збройні Сили України-Руси». Але це папір. А я можу запропонувати вам створити індійський легіон. До ста тисяч бійців. Але єдина умова: не розчиняти легіон в українському війську. Визначити його окреме місце. Командувати легіоном буде Раджив Лал. Як вам?
— Якби не камери стеження у вашому кабінеті, я б вас розцілував. Дуже міцно.
Вона знову засміялася своїм дивним сміхом, який так хвилював чоловіків.
— Обережно, генерале, бо я можу погодитись. Я самотня жінка, мати чотирьох дітей… від різних чоловіків… І я вільна… Але я чула, що у вас дуже молода і дуже ревнива дружина… Це так?
Гайдук знічено пожартував:
— Скоріше це я — ревнивий старий цап, — і поспішив перевести цю небезпечну розмову.
— Ідея легіону блискуча, і я з вдячністю її приймаю. Але в мене ще одна пропозиція. Нова війна не буде ні бронетанковою, ні авіаційною, ні навіть ракетно-ядерною. Зараз — ось-ось — почнеться бурхливе відродження комп'ютерних мереж. Я маю намір організувати спецбригаду кібервійськ. Ви можете дуже допомогти. Як випускниця кібернетично-шахової школи «Білий слон». Нам будуть дуже потрібні індійські хакери — мабуть, найкращі в світі. Допоможете?
Пролунав дзвінок геджета Індіри, що лежав перед нею на столі — перламутрового, наче мушля, блискучого навороченого приладу, екран якого засвітився всіма кольорами райдуги. Вона вислухала повідомлення й вимкнула геджет.
— Дзвонила Богошитська. Мені треба їхати до президента. Я вам допоможу. Першим хакером стане мій старший син Рам — йому чотирнадцять. Він проб'ється куди завгодно — у Пентагон, Кремль, Ватикан, урядове місто в Бейджині.