Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг

Таке надмірне зусилля забирало багато сил а тому було небезпечним, але результат коштував таких зусиль. Ситуація докорінно змінилася — замість зарозумілих тварин, що насміхалися над полоненою жінкою долину наповнило некероване панічне стадо.

Щоб не втратити ініціативу вона зосередила високу температуру на деревах, які росли на високому березі струмка за табором. Цей метод давав більшу віддачу при невеликій кількості витрачених сил. Рідина, що містилася в стовбурах дерев негайно закипала і масивні стволи з гуркотом вибухали, розкидаючи важкі шматки дерева в юрбу солдатів, вражаючи їх десятками.

Ніккі стрімко закликала рідкий вогонь та наслала це пекло на хаос, що панував в долині, спалюючи людей, їх коней і їх пожитки в ревучий люті магічного вогню. Крики людей і тварин злилися в один безперервний жахливий зойк. Повітря було наповнене масляним димом і запахом палаючої плоті.

Нарешті вони перестали нападати. Використовуючи перепочинок, Ніккі щосили спробувала піднятися з просоченою кров'ю землі. Вона посковзнулася в калюжі крові. Сайдин підбіг до неї крізь густий туман і підштовхував головою, допомагаючи зберегти рівновагу. Вона обняла його за шию, радіючи, що її магія не пошкодила йому, і кінь уцілів.

Нарешті їй вдалося схопитися за поводи і хриплячи від магічного зусилля вона висадила своє тіло на коня, перш ніж солдати встигли вистрілити, вдарити її списом або мечем. Вона пришпорила Сайдина, а оскільки солдати знову почали організовуватися, Ніккі продовжувала безперервно кидати в натовп ревучі вогняні кулі. Засліплені палаючі люди волали, крутилися, натикалися на своїх товаришів або намети, поширюючи смертельну пожежу.

Раптово з диму галопом вискочив чоловік на величезному бойовому коні. З бойовим кличем він підняв свій меч. Перш ніж Ніккі встигла зробити хоч що-небудь, Сайдин з гнівним іржанням вкусив величезного коня за вухо. Поранений кінь закричав від болю й жаху, крутнувся і збрикнув. Солдат звалився прямо в палаючі тіла.

Ніккі накинула раніше підготовлену мережу магічної сили на солдатів, що поривалися в її бік. Це зайняло всього мить, але було достатньо, щоб зупинити їх серця. Вони різко зупинялися, тримаючись за груди. У якомусь сенсі задуха і смерть товаришів по незрозумілій причині були страшнішими, ніж їх загибель від більш зрозумілих причин. З точки зору Ніккі це було більш ефективно, тому що не вимагало настільки великої затрати сил, як магічний вогонь або блискавка. Так багато солдатів оточувало і атакувало її, що вона потребувала всієї своєї сили, якщо сподівалася виїхати живою з цього табору.

Якщо солдати, які перебували поруч, бачили, що відбувається, у віддалених частинах табору ніхто толком нічого не розумів, крім того, що відбувається щось незрозуміле. Однак, будучи добре навченими воїнами, вони насторожилися.

З усіх боків понеслися стріли. Полетіли списи. Одна з стріл застрягла в волоссі Ніккі, інша вдарила у плече, подряпавши його. Ніккі вдарила Сайдина п'ятами по ребрах і притиснулася до його шиї. Вона дивувалася тій силі, з якою кінь почав біг. Він безстрашно перескакував прямо через ряди атакуючих солдатів. Копита жеребця з огидним звуком вдарили одного з них по черепу так, що солдат, перевернувшись відлетів убік, поки Сайдин перескакував через палаючі намети. Повітря було наповнене жахливими криками. Поки вони мчали через табір, Ніккі користувалася кожною можливістю, щоб знову і знову наносити смерть і руйнування.