Усі птахи в небі (ЛП)

Одне червоне потворне оленя підкинуло волохату руку і майже спіймало її, але вона зігнулася і впала, і страх дав їй додатковий імпульс, щоб підтягнутися, рвонути далі і забігти в океан.

Патриція занурилася і випірнула, задихаючись і хрипаючи, і побачила обличчя Кармен Едельштайн, плаваюче у воді неподалік. Вона зажмурила очі на якусь мить, а коли відкрила їх, то опинилася посередині океану, і їй було холодно. Не було ніякого причалу, жодного міста. Нічого, крім хвиль, наскільки вона могла бачити. Тоді щось запахло жовчю, і вона побачила темну згорблену форму, виступаючу з води. Седонія. Отже вона просто спустилася з хмари в океан біля Седонії, а все решта було галюцинацією. Але вона розуміла, що все не так просто.

— Отже, це було Розділення, — сказала Патриція, занурюючись у воду. Хвиля на мить піднялася перед її обличчям.

— Що скажеш? — Кармен, схоже, не потребувала рухів, щоб залишатися на плаву.

— Це було жахливо. — Патриція все ще задихалася. — Я хотіла позбутися цих людей будь-якою ціною. Я навіть не могла впізнати інших чарівників того ж виду що і я.

— Розділення призначене не для стримування колапсу колонії, а для людей. І так, це жахливо, але може бути єдиним способом відновити певний баланс і запобігти гіршому результату. Ми всі сподіваємось, що до цього не дійде.

— Ох. — Патриція відчувала, що замерзає, але її тіло відмовлялося оніміти. Вона подивилася на непримиренну фортецю Седонії, яка то піднімалася з води, то знову занурювалась, коли вода переміщувалася вгору і вниз. На мить вона подумала, що чує музику, що надходить від бурової машини, чи пульс — що б це не було. Вона подумала про розпад колонії, образ бджоли, літаючої у повітрі, яка відлетіла від вулика, забула про те, де вона жила, і тепер блукає в нескінченній порожнині між вуликами, поки не помре.