Український патріот з династії Габсбургів

Отже, згідно доданої депеші, Бандрівський повинен вже бути в дорозі — я дуже хочу дізнатися, чи запрошує Візнер Черніна до справи — у всякому випадку вже настав для цього час. Те, що з Залізняком і Бандрівським я справді схитрував, доводить наступне: згідно з додатком III[48] депутат Державної Ради д[окто]р Зюдекум повідомив мене про своє прибуття з Берліну і протягом 3-х днів (субота, неділя і понеділок) був тут, у мене в Карлсбаді. Зюдекум є одним з найзначніших соціал-демократичних депутатів Німеччини (має Залізний Хрест) і займає в партії крайню праву позицію, звідси, як він мені віч-на-віч зізнався, і походить його тісний зв’язок з державною установою. Він прийшов до мене, щоб сказати, що всі прихильники миру у Німеччині мають шанси на швидке закінчення війни, але до того ж для центральних держав «задовільне» закінчення бачать лише в прийнятті центральними державами рішучих заходів з приводу українського питання в Росії.

Він знав — і я це бачу, що Міністерство іноземних справ мабуть говорило з ним з цього приводу, оскільки тільки воно може про це знати через льготні умови, які були випрошені у Залізняка та Бандрівського — що у мене в Стокгольмі сидять 2 пана, і ясно і чітко розумів, що він також знає, що ці пани єдині, хто міг би щось зробити в російській Україні, через що він був за те, що через цих панів треба провести широкомасштабну пропаганду. Зрозуміло, що я мусив бути, зважаючи на те, що я не знаю, наскільки граф Чернін в своїх українських планах хоче мати Німеччину як співучасника, дуже стриманим, проте Зюдекум не хоче легковажно відмовлятися, особливо тому, що він наприкінці тижня особисто їде до Стокгольму, бо сам хоче поговорити з Залізняком. Звичайно без мого доручення Залізняк ні на що не зважиться. Про візит Зюдекума я звичайно побалакаю з Візнером і графом Черніним і тоді повідомлю про це В[ашу] Ц[ісарську] В[исокість].