Гордість і упередження і зомбі
- Автор: Остин Джейн, Грэм-Смит Сет
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Основи
- ISBN: 978-966-500-783-8
- Переводчик: Роксоляна Свято
- Жанр: Юмористическая проза
Электронная книга - «Гордість і упередження і зомбі». Краткое содержание книги:
Так починається «Гордість і упередження і зомбі», розширена версія улюбленого роману Джейн Остін, до якого тепер увійшли цілковито нові епізоди — сцени безжальних зомбівських безчинств. Іще на початку ми дізнаємося, що тихі села Англії охопила загадкова моровиця, внаслідок якої мертві... почали оживати! Тепер у відважної Елізабет Беннет немає вибору: вона мусить порятувати батьківщину від нечисті. Та вже невдовзі від таких шляхетних намірів її відволікає гордовитий і бундючний містер Дарсі. З його появою на читача чекає розкішна комедія характерів, сповнена майстерних словесних поєдинків між двома закоханими, а також не менш брутальних реальних поєдинків на кривавому полі бою. Чи зуміє Елізабет побороти сатанинське поріддя? І чи зможе подолати соціальні упередження, властиві класові дрібноземельних дворян? Сповнений романтики, сердечних мук, сутичок, канібалізму й тисяч трупів на різних стадіях розпаду, роман «Гордість і упередження і зомбі» перетворює шедевр світової літератури на щось таке, що вам справді захочеться прочитати.
ДЖЕЙН ОСТІН — авторка романів «Розум і почуття», «Менсфілд-Парк», «Емма» та інших шедеврів британської літератури.
СЕТ ҐРЕМ-СМІТ колись прослухав курс із англійської літератури. Нині проживає в Лос-Анджелесі.
— Ви дбали про Джейн, коли вона захворіла в Незерфілді.
— Хто не подбав би про милу Джейн?! Хоча, звісно, якщо хочете, можете назвати це чеснотою. Тепер ви — захисник моїх чеснот, тож перебільшуйте їх, як забажаєте. Проте і я маю право піддражнювати вас, коли мені заманеться. Почну з того, що спитаю, чому ви так довго з цим тягнули. Чому ви уникали мене, коли вперше нас тут відвідали і потім тут бенкетували? Чому ви тоді вдавали, що я вам байдужа?
— Бо ви були сувора й мовчазна та нічим мене не заохочували.
— Бо мені було соромно.
— І мені.
— Могли б поговорити зі мною більше, коли прийшли на обід.
— Якби опанував свої почуття, то, може, й міг би.
— Шкода, що у вас завжди напоготові розважлива відповідь — і що мені стає розважливості це визнати! Цікаво, скільки б то ви ще тягнули, якби все йшло, як ішло. Цікаво, коли би то ви заговорили, якби я вас не спитала!
— Спроба леді Кетрін розлучити мене з вами, а вашу голову — з тілом, розвіяла мої сумніви. Ваша відмова її вбити подарувала мені надію, і я одразу спробував усе з’ясувати.
— Леді Кетрін стала нам у пригоді. Ото буде їй утіха, вона ж бо любить завдавати користь. Але розкажіть, чому ви приїхали в Незерфілд? Лише для того, щоб з’їздити в Лонґборн і виставити себе на посміховисько? Чи були у вас і серйозніші плани?
— Насправді я приїхав, щоб зустрітися з вами і з’ясувати, чи буде в мене надія переконати вас, що я вартий любові. Проте я запевняв себе, що приїхав перевірити, чи Джейн досі небайдужий Бінґлі, і якщо так, то зізнатися йому у своїх ганебних учинках.
— А вам стане сміливості розповісти леді Кетрін, яка доля її спіткала?
— Мені, як і вам, сміливості не бракує, зате бракує часу — проте якщо ви знайдете мені аркуш паперу, то я негайно з цим покінчу.
— Якби я сама не мусила писати листи, то сиділа б коло вас і захоплювалася вашим рівним письмом, як могла б вчинити якась інша панянка. Проте в мене також є тітонька, якою не варто нехтувати.
Елізабет так і не відповіла на довгого листа місіс Ґардінер, бо не хотіла зізнаватися, що та переоцінює її перспективи з містером Дарсі. Тепер, коли вона могла надіслати Ґардінерам радісну звістку, Елізабет із соромом зрозуміла, що позбавила їх уже трьох днів радощів — і негайно написала таке:
Люба тітонько, мені слід було вже давно подякувати за Ваш довгий, ласкавий і багатий на подробиці лист — але, правду кажучи, я була не в гуморі. Ваші здогади випереджали події, зате тепер можете дати волю фантазії, най розгуляється вповні. Здогади збігатимуться з правдою — якщо, звісно, Ви не вважатимете, що я вже вискочила заміж. Негайно відпишіть мені й похваліть його ще. Я безмежно Вам вдячна за те, що ми не поїхали на озера. Ото я була дурненька, що туди хотіла! Ваша ідея фаетона, запряженого зомбі, блискуча. Ми щодня роз’їжджатимемо парком, ляскаючи батогом, доки в них кінцівки не повідпадають. Я — найщасливіша жінка на світі. Може, я й не перша, хто таке каже, але в інших підстав було менше. Я навіть щасливіша, ніж Джейн: вона лише усміхається, а я сміюся. Містер Дарсі вітає Вас з усією любов’ю, яку не витратив на мене. Приїздіть до Пемберлі на Різдво.
ЩИРО ВАША ТОЩО
Міс Дарсі була така ж рада, отримавши цю звістку, як її брат — її надсилаючи. Навіть чотирьох аркушів не вистачило, щоб повністю висловити втіху і щире сподівання, що майбутня сестра її любитиме і тренуватиме.
Розділ 61
ТОЙ ДЕНЬ, КОЛИ МІСІС БЕННЕТ нарешті спихнула двох своїх найкращих доньок, став для її материнського серця найщасливішим. Можна тільки здогадуватися, з якою втіхою і гордістю вона їздила в гості до молодої місіс Бінґлі й говорила з нею про молоду місіс Дарсі. Хотілося б, звісно, заради добра її родини сказати, що коли її діти знайшли щастя у подружньому житті, вона стала розважлива, доброзичлива й гостра на розум, але то була б неправда. Проте містер Беннет любив її піддражнювати, тож, мабуть, воно й на краще, що їй і далі бракувало клепки та рівноваги.
Містер Беннет дуже скучав за другою донькою, і любов до неї виманювала його з дому частіше, ніж будь-що інше. Він любив навідуватися до Пемберлі, особливо коли його ніхто не чекав.
Як містер Беннет і передбачав, втрата двох захисниць позначилася на цілому Гартфордширі. У наступні дні й місяці зомбі юрмами потягнулися на землі, які нині захищали тільки двійко молодших сестер Беннет. Та врешті-решт частину полковника Форстера повернули до Меритона — й могильники знов запалали.