Екзорцист

— Боже й Отче нашого Господа Ісуса Христа, заклинаю Твоїм святим ім’ям, смиренно молю тебе, щоб Ти у доброті Твоїй через Господа нашого Ісуса Христа дарував мені допомогу супроти цього нечистого духа, що терзає дитя Твоє.

— Амінь, — відгукнувся Каррас.

Меррін підвівся й далі читав із побожністю молитву:

— Боже, Творцю й захиснику роду людського, зглянься із жалем на рабу Твою Реґану Терезу Макніл, що потрапила в пастку древнього недруга людини, заклятого ворога роду людського, що…

Каррас підняв голову, почувши сичання Реґани, і побачив, що вона сидить, виблискуючи білками очей, язик її швидко з’являється й зникає в роті, а голова повільно гойдається, наче в кобри, і він знову відчув неспокій. Заглянув у текст «Ритуалу».

— Урятуй свою рабу, — стояв і молився Меррін, читаючи зі свого примірника.

— Яка вірить у Тебе, мій Боже, — відізвався Каррас.

— Хай вона знайде надійну опору в Тобі, Господи…

— Перед лицем ворога.

Поки Меррін читав дальший рядок:

— Нехай не має влади над нею ворог, — Каррас почув, як зойкнула в нього за спиною Шерон, і, швидко озирнувшись, побачив, що вона спантеличено дивиться на ліжко. Здивований цим, він і собі повернувся в той бік. І раптом аж закляк.

Передня частина ліжка підіймалася над підлогою!

Каррас приголомшено дивився, не вірячи своїм очам. Чотири дюйми. Півфута. Фут. Аж ось почали підійматися й задні ніжки.

— Gott in Himmel![11] — перелякано прошепотів Карл. Але Каррас цього не чув і не бачив, як хреститься Карл, коли задня частина ліжка піднялася на один рівень із передньою.

«Цього не може бути!» — подумав він.

Ліжко піднялося ще на фут і зависло в повітрі, похитуючись, наче на хвилях спокійного озера.

— Отче Каррас?

Реґана розхитувалася й сичала.

— Отче Каррас?

Каррас озирнувся. Екзорцист спокійно дивився на нього, показуючи кивком голови на примірник «Ритуалу» в руках Карраса.

— Відповідь, будь ласка, Деміене.

Каррас дивився на нього відсутнім поглядом, нічого не розуміючи й не усвідомлюючи, що Шерон вибігла з кімнати.

— Нехай не має влади над нею ворог, — повторив Меррін.

Каррас, серце якого калатало, похапцем глянув у текст і видихнув відповідь:

— І нехай не зможе зашкодити їй син беззаконня.

— Господи, почуй мою молитву, — промовляв далі Меррін.

— І нехай моє волання дійде до Тебе.

— Господь із тобою.

— І з духом твоїм.

Меррін почав чергову довгу молитву, а Каррас знову прикипів поглядом до ліжка, до своїх сподівань на Бога й на божественні надприродні енергії, що ширяли в порожньому повітрі. Усе його єство було охоплене піднесенням. «Ось воно! Ось тут! Прямо переді мною!» Він раптом озирнувся, почувши, як відчинилися двері. У кімнату вбігли Шерон і Кріс, що заціпеніла, не вірячи власним очам, і зойкнула: