Ностромо. Приморське сказання

Доктор Моніґем, підійшовши до дверей кухні в будинку Віол, спостерігав за цим відступом, що означав кінець іноземної інтервенції, за цим виведенням армії матеріального прогресу з поля бою костаґуанських революцій.

У ніздрі вдаряв сильний запах смолоскипів з ріжкового дерева, що їх несли по краях колони. У їхньому світлі, що блимотіло вздовж фасаду, з краю в край довгої стіни проступали чорні літери напису Albergo d'Italia Una. Лікар мружив очі від яскравого палахкотіння. Кілька молодиків, переважно білявих і високих, які керували цим потоком темноволосих смаглявих голів, над якими косо здіймалися блискучі цівки гвинтівок, по-дружньому кивнуло йому, проходячи мимо. Доктор був відомий персонаж. Дехто з молодиків поцікавився, щó він тут робить. Тоді, тримаючись на флангах робітничої колони, вони помаршували далі вздовж залізничної колії.

— Виводите ваших людей з гавані? — спитав лікар, звертаючись до головного інженера залізниці, який поки що проводив Чарлза Ґулда до міста, йдучи біля його коня і тримаючись за луку сідла. Вони зупинились якраз навпроти відчинених дверей, щоб дати робітникам перейти через дорогу.

— І то якомога швидше. Ми ж не політична фракція, — значущо відповів інженер. — І не збираємось давати новій владі приводу для нападок на залізницю. Ви згодні, Ґулде?

— Цілком, — відгукнувся апатичний голос Чарлза Ґулда звідкись з-над розпливчастого прямокутника світла, яке падало на дорогу з відчинених дверей.

Очікуючи на Сотільйо з одного боку та Педро Монтеро — з другого, головний інженер мав зараз єдину турботу — уникнути зіткнення з кожним із них. Сулако було для нього залізничною станцією, вокзалом, депо, великим скупченням складів. Залізниця захищала свою власність від черні, але політично дотримувалась нейтралітету. Головний інженер був чоловік відважний, і в цьому ж дусі нейтралітету передав пропозицію миру самозваним лідерам народної партії, депутатам Фуентесові та Ґамачо. Кулі ще свистіли в повітрі, коли він у цій своїй місії перетинав Пласу, розмахуючи над головою білою серветкою зі столової білизни клубу Amarilla.