Коли дивишся в безодню
- Автор: Авраменко Олег Евгеньевич
- Серия: Грани #2
- Язык: украинский
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Коли дивишся в безодню». Краткое содержание книги:
— Стривай, Сандро, — зупинила її Кристина. — Я, звичайно, зрозуміла, що княжич Володислав — це принц Владислав. Та якщо він новий месія… о Бже, це просто в голові не вкладається!… Якщо він новий Спаситель, то як можна перешкодити його призначенню? Адже він уже прийшов у наш світ.
— Не знаю, Кристі. Я намагалась узгодити це з тим, у що мене змалку привчали вірити, але нічого не вийшло. Часом я шкодую, що не стала, як дядько Рівал або мій брат Маркеджані, прибічницею ґностицизма — це дуже гнучка доктрина, здадна включити в себе все, що не суперечить дуалізмові Добра та Зла. А для несторіанців ніякого парадоксу тут немає, бо за їхнім ученням Ісус народився людиною і лише згодом прийняв божественну природу. Для них Син Божий і Спаситель — аж ніяк не одне й те саме.
— Отже, вони вважають, що Метр якимсь чином завадив Владиславу оволодіти божественною сутністю свого небесного Отця?
— Саме так.
Сандра підвелася й стала вдягатися. Кристина продовжувала лежати, лише перекинулася горілиць і, заклавши за голову руки, спрямувала погляд у небо.Тепер вона розуміла, щó змусило Сандру втекти з-під опіки Інквізиції. Насправді вона ховалася від Владислава. Так само вчинила й Інґа, коли довідалася про його походження. Вона просто злякалася — злякалася того, що її чоловік дійсно Син Божий…
— Неймовірна історія, — задумливо мовила Кристина. — І якщо це правда, то що буде з Владиславом? Він таки стане Спасителем?
Сандра надягла сукню й зав’язала на талії пасок. Потім видобула із сумки блузку з короткою спідницею, білизну та легкі туфельки й поклала їх біля Кристини.
— Несторіанці вважають, що ні, — відповіла вона, присівши на ковдру. — Вони переконані, що Метр добився свого, і тепер Владислав став його інструментом у досягненні якоїсь невідомої нам мети. У своєму пророцтві Несторій передбачав такий розвиток подій. І напророчив, що в такому разі Син Божий породить Сина Людського, який успадкує божественну природу свого батька і стане істинним Спасителем. — Сандра несподівано схлипнула і вся знітилася. — Тільки уяви собі: мій син, мій малюк…
Кристина підвелася, сіла поруч із подругою й обняла її за плечі. Вона хотіла якось утішити її, але не могла дібрати потрібних слів, тому просто обіймала й гладила трохи вологе волосся.
Нарешті Сандра відсунулася й рішуче розпростала плечі.
— Усе гаразд, Кристі. Це хвилинна слабкість. Я мала вдосталь часу, щоб змиритися з цим, і вже змирилася… майже змирилася. Щодня я молю Бога — того Бога, в якого продовжую вірити, — щоб мій Маріо виявився звичайним хлопчиком. Та якщо він таки стане тим, кого вже зараз бачать у ньому несторіанці, я все одно любитиму його — не як месію, не як Спасителя, а як свого сина.
Якийсь час по тому вони мовчали. Кристина неквапно вдяглася, ретельно розчесала волосся, а тоді промовила:
— У всьому цьому є один позитивний момент. Тепер ти можеш не боятися претензій темних сил на Маріо. Він не на їхні зуби.
— Атож. Найсвятіший Іларій пояснив мені, що Веліал блефував. Йому потрібна була не душа, а життя мого сина. Під час Прориву на Аґрісі він здогадався, хто такий Владислав, і зрозумів, що не зможе знищити його, поки в ньому є небесна сутність. Тому й наказав мені зачати дитину, яка перебере на себе цю сутність і зробить Владислава вразливішим.
— А потім збирався знищити тебе з малюком?