Дівчина, що гралася з вогнем
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millenium #2
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5421-0
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Криминальные детективы
Электронная книга - «Дівчина, що гралася з вогнем». Краткое содержание книги:
Пізно ввечері у своїй квартирі вбито журналіста та його подругу, які вивчали канали постачання до Швеції секс-рабинь з Прибалтики та Східної Європи. Усі підозри падають на найдивнішу дівчину у світі з темним минулим — Лісбет Саландер.
Мікаель Блумквіст починає власне розслідування загибелі своїх колег і друзів, щоб знайти справжнього вбивцю і довести невинуватість Лісбет, яка колись врятувала йому життя.
По всій Швеції розпочато полювання на «вбивцю-психопатку», проте Лісбет Саландер не боїться кинути виклик усім — і мафії, і громадськості, і навіть самій смерті.
У Бубланськи виникла неприємна підозра. Він зайшов у ванну і відчинив шафку. У ній він знайшов картонну коробку з альведоном і напівпорожнім тюбиком з цитодоном. При цитодоні був відповідний рецепт. Ліки були виписані на ім’я Міріам By. У шафці була тільки одна зубна щітка.
— Фасте, чому на дверях написано «Саландер — Ву»? — спитав Бубланськи.
— Не маю уявлення, — відповів Фасте.
— Добре. Ще я хотів би запитати, чому на підлозі лежить пошта, адресована якійсь Міріам Ву, а у ванній у шафці лежить тюбик цитодона з рецептом на ім’я Міріам By? І чому там тільки одна зубна щітка? І ще чому, якщо, згідно з нашими даними, зріст Лісбет Саландер — від землі не видно, ті шкіряні брюки, які ти якраз тримаєш у руках, підходять персоні, зріст якої має бути не менше ста сімдесяти п’яти сантиметрів?
Ненадовго в квартирі запала ніякова мовчанка.
Першим її перервав Курт Свенссон.
— Тьху ти! — тільки й мовив він.
Розділ 15
Повернувшись нарешті додому після цілого дня наднормової роботи, Крістер Мальм відчув, що страшенно втомився і замучився. З кухні линули пряні запахи. Він увійшов туди й обійняв свого бойфренда.
— Ну, як ти себе почуваєш? — спитав Арнольд Маґнуссон.
— Як мішок лайна, — відповів Крістер.
— У новинах про це вбивство говорили весь день. Імені вони не назвали. Але враження кошмарне.
— Це справді кошмар. Даґ працював у нас. Це була гарна людина, і мені він дуже подобався. Я не знав його подругу Міа, але Мікке й Еріка були знайомі і з нею.
Крістер огледів кухню. Квартиру на Алльхельгансґатан було куплено недавно, і вони переїхали сюди всього кілька місяців тому. Зараз раптом вона здалася йому якоюсь чужою і незнайомою.
Задзвонив телефон. Крістер і Арнольд поглянули один на одного і вирішили не брати слухавку. Увімкнувся автовідповідач, і пролунав добре знайомий голос:
— Крістере, ти тут? Зніми слухавку!
Це була Еріка Берґер. Вона зателефонувала, щоб повідомити новину: за підозрою у вбивстві Даґа й Міа поліція тепер розшукує колишню помічницю Мікаеля Блумквіста.
Ця звістка лише додала Крістеру відчуття нереальності всього того, що відбувається.
Хенрі Кортес пропустив бурхливі події на Лундаґатан тільки тому, що весь цей час провів у поліцейському прес-центpi на Кунгсхольмені, так що практично був у зоні інформаційного вакууму. Після того як у першій половині дня пройшла покваплива прес-конференція, ніяких новин більше не повідомлялося. Він втомився, зголоднів і дуже злився, бо ті люди, до яких він звертався з питаннями, весь час його відфутболювали. Тільки близько шостої години вечора, коли рейд у квартиру Лісбет Саландер закінчився, до нього дійшли чутки про те, що в поліції з’явився підозрюваний, якого оголошено в розшук. Найприкрішим було те, що цю інформацію він отримав від колеги з однієї вечірньої газети, який підтримував зі своєю редакцією тісний зв’язок. Незабаром після цього Хенрі пощастило роздобути номер особистого мобільного телефону прокурора Ріхарда Екстрьома. Хенрі назвався і поставив йому головні питання: хто, як і чому?
— Як, ви сказали, називається ваш журнал? — перепитав Ріхард Екстрьом.
— Журнал «Міленіум». Я був знайомий з одним з убитих. Як повідомило джерело, поліція розшукує певну особу. Що саме відбувається?
— Зараз я нічого не можу повідомити.
— А коли зможете?
— Сьогодні ввечері ми, можливо, проведемо ще одну прес-конференцію.
У голосі Ріхарда Екстрьома відчувалася невпевненість. Хенрі Кортес посмикав себе за золоту сережку.
— Прес-конференції проводяться для журналістів новинних видань, чиї матеріали відразу йдуть у друк. Я ж працюю в щомісячному журналі, і ми чисто по-людськи хочемо знати, що робиться.
— Нічим не можу зарадити. Доведеться вам, як усім решті, набратися терпіння і чекати.
— З моїх джерел мені стало відомо, що розшукується жінка. Хто це?
— Зараз я не можу висловлюватись із цього приводу.
— Ви можете спростувати відомості про те, що це жінка?
— Ні, я говорю, що не можу висловлюватись із цього приводу…
Інспектор кримінальної поліції Єркер Хольмберґ стояв на порозі спальні і задумливо дивився на величезну калюжу крові, що залишилася на тому місці, де лежала Міа Берґман. Повернувши голову, він звідти ж міг бачити іншу калюжу крові на тому місці, де знайшли тіло Даґа Свенссона. Велика кількість пролитої крові наводила його на роздуми. Її було значно більше, ніж йому звичайно доводилося бачити після кульових поранень, а це свідчило про те, що застосовані в даному разі боєприпаси завдали величезних ушкоджень. Це, у свою чергу, підтверджувало правоту комісара Мортенссона, який припустив, що вбивця користувався мисливськими експансивними кулями. Згустки чорно-бурої крові вкривали майже всю підлогу, так що працівники «швидкої допомоги» і криміналісти з технічного відділу змушені були в неї ступати, розносячи сліди по всій квартирі. Хольмберґ був узутий в гімнастичні черевики з блакитними бахілами поверх них.