Гаррі Поттер і Напівкровний Принц (з ілюстраціями)

- Він постійно намагається це рознюхати, - Дамблдорів голос звучав цілком бадьоро і Гаррі вирішив, що вже можна безпечно піднімати голову. - Він навіть спробував за мною шпигувати. Дуже кумедно. Призначав для стеження Доліша. Негарно з його боку. Мені навіть один раз довелося Доліша зачаклувати; зробив я це з превеликим жалем.

- То вони все ще не знають, де ви буваєте? - Гаррі сподівався довідатись більше про цю інтригуючу таємницю, але Дамблдор лише всміхнувся, дивлячись на нього поверх схожих на два півмісяці окулярів.

- Не знають, і тобі теж не пора ще знати. А зараз, якщо в тебе більше немає запитань, пропоную рухатися далі.

- Є запитання, пане директоре, - сказав Гаррі. - Про Мелфоя і Снейпа.

- Про професора Снейпа, Гаррі.

- Так, пане директоре. Я їх підслухав під час вечірки в професора Слизорога... чесно кажучи, я просто за ними пішов...

Дамблдор вислухав розповідь Гаррі з незворушним обличчям. Коли Гаррі закінчив, директор помовчав, а тоді сказав:

- Дякую, Гаррі, що ти все мені розповів, але раджу тобі викинути це з голови. Не думаю, що це щось важливе.

- Не важливе? - не повірив своїм вухам Гаррі. - Пане професоре, чи ви зрозуміли?..

- Так, Гаррі, слава Богу, я наділений надзвичайними розумовими здібностями, тому второпав усе, що ти мені сказав, - трохи різкувато відповів Дамблдор. - На твоєму місці я припустив би навіть таку можливість, що я зрозумів більше за тебе. Я радий, що ти ділишся зі мною своїми сумнівами, але мушу тебе запевнити: ти не повідомив нічого такого, що викликало б моє занепокоєння.

Гаррі сердито мовчав і лише зиркав на Дамблдора. Що це означає? Невже Дамблдор і справді наказав Снейпові вивідати, що робить Мелфой, і тоді все, що йому розповів Гаррі, він уже чув від самого Снейпа? А може, насправді його ця новина стривожила, просто він не подавав знаку?

- То ви, пане директоре, - запитав Гаррі, як він сподівався, ввічливо і спокійно, - і далі йому довіряєте?..

- Я вже відповів тобі, і досить терпляче, на це запитання, - урвав Дамблдор; судячи з голосу, цього разу він терплячий не був. - Моя відповідь незмінна.

- А як же інакше, - пролунав в’їдливий голос - Фінеас Ніґелус, очевидно, лише вдавав, що спить. Дамблдор не звернув на нього уваги.

- А зараз, Гаррі, я вже наполягаю, щоб ми почали урок. Сьогодні нам треба обговорити значно важливіші речі.

Гаррі відчував, як його охоплює бунтівний настрій. А що було б, якби він відмовився змінити тему розмови, якби вимагав поговорити про Мелфоя? Ніби прочитавши думки Гаррі, Дамблдор похитав головою.

- Ой, Гаррі, як часто таке трапляється, навіть між найкращими друзями! Кожен з нас вважає, що його судження набагато важливіші за те, чим хоче поділитися інший!

- Я не вважаю, що ви хочете розказати щось неважливе, - холодно відказав Гаррі.

- Цілком слушно, - повеселішав Дамблдор. - Сьогодні я хочу тобі показати два спогади, обидва здобуті з величезними труднощами, причому другий, мабуть, найважливіший з усієї моєї колекції.

Гаррі вперто мовчав; він і далі сердився, що його розповідь була сприйнята саме так, проте бачив, що подальші суперечки не мають сенсу.