Танці утрьох
- Автор: Медведєв Олександр
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Гамазин
- ISBN: 966-365-067-2
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «Танці утрьох». Краткое содержание книги:
Кононов і Смолич ішли мовчки. Незважаючи на втому, Кононов був зібраний, крокував пружною ходою спортсмена і відчував себе молодим мисливським псом, що тягне за вухо дебелого кабана. Порівняння не дуже сподобалося Кононову. Який зі Смолича кабан? Звичайнісінький гад. А який з нього самого, з Кононова, мисливський пес? Пси служать своїм господарям, Кононов же заприсягся служити лише самому собі. Ну й Наталі.
Занурений у свої думки, Кононов не відразу відчув, що Смолич смикає його за рукав.
Вони були рівно посередині провулка. А в його кінці, підсвічена вогнями міста, стояла Наталя. Стояла нерухомо, заклавши руки за спину, і її силует нагадував чорну шахову королеву.
Наталю і Кононова розділяли тридцять сім метрів.
Єдине, що спало тієї миті Кононову на думку: як вона не мерзне у своїй чорній сукні на такому холоді? Більше він нічого не встиг подумати, бо Наталя звела праву руку і вистрілила в них.
Першу кулю у правий бік отримав Кононов. Він упав як підкошений.
Друга, третя, четверта і п’ята — дісталися бухгалтерові. Кулі пробили йому лобову кістку і груди. Він помер миттєво.
Розділ 9
14 травня, 8.12
Я розплющив очі і побачив над собою сніжно-біле низьке небо, розцвічене райдужними колами. Піді мною було щось м’яке, наді мною — загадково тепле. Я ледве дихав — власне, від болю я й прийшов до тями. Нудило, страшенно боліла голова, особливо потилиця. Правий бік я сприймав як величезне стороннє тверде тіло. А торс стискали металеві лещата. Я поворухнув кінчиками пальців рук. Чудово. Вони були цілі. Потім покрутив ступнями. Ноги теж були цілі. «Мислю — значить існую».
Я роззирнувся. З неймовірним зусиллям повернув голову вліво. Праворуч на ліжку спав молодий чоловік. Я бачив його вперше в житті, але мені здавалося, що я його звідкись знаю.
Дивлячись на нього, я зрозумів, що лежу в лікарні. Відчувши безпеку, я знову поринув у сон.
14 травня, 11.00
Голод змусив мене прокинутися. Голова боліла менше, але повернутися на правий бік я не міг. Повагавшись, я відкинув ковдру й оглянув себе. На мені була лікарняна піжама, а під нею — гіпсовий корсет.
Я глянув на свого сусіда. Той сидів на своєму ліжку, звісивши ноги (права була загіпсована), і читав газету. На сторінці, повернутій до мене, я прочитав заголовок «Кримінальна хроніка».
— Ей, сусіде! — ледь чутно мовив я і не впізнав свого голосу. Він був такий тихий і невиразний, що мені самому стало ніяково.
— Доброго ранку, Сергію Володимировичу.
Мабуть, я добряче влип. Думав, що я Кононов Володимир Андрійович, а виявилося — якийсь Сергій Володимирович. Роздвоєння особистості?
— Доброго… — пошепки відповів я.
— Мене теж звуть Сергієм. Отже, ми тезки, — продовжував мій новий знайомий.
Я не перечив йому. Тезка то й тезка. Коли виходиш з безпам’ятства, завжди почуваєш себе Рип ван Вінклем, що проспав у печері сорок сім років і втратив орієнтир. У такій ситуації краще менше говорити і більше слухати.
— А число сьогодні яке, тезко?
«Тезка», що був молодший за мене принаймні років на вісім і не поспішав перейти на «ти» для самоствердження, відповів:
— Чотирнадцяте травня одна тисяча дев’ятсот дев’яносто… сам здогадайся якого року.
— Слава Богу, хоч століття ще двадцяте, — відповів я йому в тон. — А день тижня?
— Поганий. Понеділок.
— А ти бачив, як мене сюди привезли?
— Ха! — оживився Сергій. — О другій годині принесли на ношах. Лікар довго оглядав і все кректав. Де тебе так?
— Якби я пам’ятав.
— Ну-ну, не хочеш — не говори. А от мені ховати нема чого, сам дурень. Грався з пістолетом і от догрався, — Сергій тицьнув рукою на загіпсовану ногу.
Я мало не закричав: «Та це ж мій клієнт із будинку моди. Той, якого я підстрелив біля дверей!»
— Пістолетом!? — здивовано запитав я. — Ти хочеш сказати, що працюєш у міліції молодшим сержантом і днями уперше після армії побачив пушку, захотів погратися і випадково прострелив собі ногу?
— Ти за кого мене маєш? Я мент? Якщо хочеш знати, я приватний охоронець і добре знаюся на зброї!