Хранителі Персня [з ілюстраціями]

При світлі Місяця моряк Блукав в загублених морях, Відважно плив — туди, де був Для нього ще незнаний шлях. Там скреготів холодний лід, Сірів од попелу пісок, І в темряві підступних вод Згасало полум'я зірок, Там Ніч зливалася з Ніщо, І, розвернувши корабель, Крізь товщу хмар він знов пішов — Назад, до втрачених земель. Аж раптом Ельвінг з-під небес Злетіла, впавши на крило, І він, увінчаний вогнем, [247] Із коронованим чолом, Вітрами гнаний, прямував На світлий захід, повний сил, Туди, куди його вели Вітри й коштовний Сільмаріл. Долаючи буруни хвиль, Він мчав до сяйва берегів, Які побачили колись Народження прадавніх днів. Дім ельфів із легенд явивсь У білім полум'ї небес — І відступила темна ніч, І страх його відразу щез: Благословенний Ельдамар Йому свою красу являв, Й моряк, повз тисячі струмків, До Тіріону прямував. Там він почув старі пісні Та рими стародавніх саг, Зодягся в біле, й сім вогнів Йому освітлювали шлях, Як він ішов у зали тих, Над ким безсилий часу плин, Коли він бачив Короля І передвічний Ільмарін. Він чув слова і зрів усе, Що сховано в туманах літ, Видіння ельфів і людей, Минулий та майбутній світ. Він в дар отримав корабель, Коли настав урочний час, Що був надійним і легким, Де ясно сяяв блиск прикрас, Де весла срібними були, І де борти вкривав мітріл, Де подарунком Елберет Палав коштовний Сільмаріл. І він злетів у небеса, Назад, крізь темряву нічну, Від Краю Світу — знов на схід, За тьмяну сіру пелену. Мов зірка ясна уночі, Він полетів в знайомий світ, [248] І Сонце промені свої Йому направило услід. Він чув, як плакали жінки, Він бачив сум ельфійських дів, Що долетів до корабля Луною горя Давніх Днів, І поклик Долі він відчув На крилах срібного човна, Коли злетіла від землі Та пісня — тиха і сумна…