Шлях митця. Духовна дорога до примноження творчості

Як організувати творчу спілку

Коли перше видання «Шляху митця» побачило світ, я висловила побажання, щоб сформувалися групи людей, які разом читатимуть цю книжку. Я уявляла їх як гуртки, де всі рівні, так звані «творчі спілки» — де люди служитимуть один одному дзеркалом, якому можна довіряти, об’єднуючись на шляху до спільної цілі — виходу з глухого кута у своїй творчості. Моє бачення було таким, щоб членство у таких спілках було безкоштовне, щоб кожен міг таку спілку заснувати, використовуючи цю книжку і як інструкцію, і як текст. Багато таких спілок дійсно утворилося, і їхня кількість примножується і досі. Така допомога і підтримка, яка іде від митця до митця, від серця до серця, і є основою «Шляху митця» і «Золотої жили»[28].

Не дивно, що безліч психотерапевтів і учителів, а також у коледжах, університетах і лікувально-оздоровчих центрах незабаром почали організовувати такі творчі групи і брати за участь у них певну плату. Тому групи збиралися під чиїмось керівництвом, а не просто так. Звичайно, вони були — і є — цінними у тому, що дотримувалися принципів творчого відновлення і пояснювали, як користуватися методиками, описаними у цій книжці. Утім, будь-яка група, яка об’єднується навколо лідера, повинна швидко стати самостійною, щоб у кожного з учасників були рівні права і заняття проводили не заради прибутку.

Не існує «акредитованих» учителів «Шляху митця». Я вирішила не обмежувати цю програму жодними ліцензіями, а запропонувати її як подарунок — абсолютно безкоштовно. На моє переконання, творче відновлення у своєму найкращому виявленні — це колективний процес, де не існує ієрархії і усі рівні. Саме цим він відрізняється від подібних академічних і психотерапевтичних моделей. Кожен професіонал, який береться організовувати групу навколо книжки «Шлях митця», повинен усвідомлювати, що головна мета — це створення автономної і рівноправної творчої спілки. Групи, об’єднані навколо певного лідера, можуть слугувати чимось на кшталт містка до такого формату.

За роки викладання і подорожування я часто спостерігала чудові результати, яких досягали у таких спілках, де всі учасники були рівні. Час від часу я бачила випадки, коли «Шлях митця» занадто модифіковували. Коли у таких групах надміру зосереджувалися на інтелектуальному «аналізі» чи психотерапевтичному «процесі», то виникав ризик завадити творчому розкриттю. Дуже часто трапляється таке, що звичайний творчий опір трактується як «невроз» чи глибока проблема.

«Шлях митця», «Золота жила» та інші мої навчальні книжки є винятково практичними. Вони скеровані на те, щоб навчати людей обдумувати і змінювати життя завдяки актам творчості. І книжки, і всі творчі спілки повинні засновуватися лише на практиці, а не на теорії. Як митець, я можу впевнено про це стверджувати. «Шлях митця» та інші книжки — квінтесенція тридцяти років творчої діяльності.