Риль. Любов дракона

— Його Величність, — гучно оголосив дворецький, що з'явився наче нізвідки. Риль здригнулася від несподіванки. Невже він володіє магією переміщення, інакше як би він так швидко опинився біля трону? — Архаріус Сьомий! — продовжував добре поставленим голосом проголошувати придворний. Дівчина присіла в поклоні, але падати на коліна, як капітан, не стала.

«Давня у них династія або ж слабка фантазія на імена. Сьомий Архаріус, треба ж. Хоча стабільність — теж непогано», — відзначила про себе Риль.

— Ясновельможний Владика Сяючого Білого міста, чия добра і мудра рука тягнеться від туману гір на сході до безкрайніх пісків на півночі і вируючого озера Маньягук на заході.

Далі йшло нудне перерахування достоїнств найвищої особи, а також подвигів на благо народу. Риль це було вже нецікаво. Напевно, більше половини вигадано, а може, і все цілком. Вона непомітно озирнулась по сторонам. У лівих вікнах залу, між вежами біля воріт, різнобарвною ковдрою спускалися до моря дахи будинків, а над ними яскраво синіло небо, зливаючись вдалині з таким же пронизливо синім морем, праворуч синій колір цілком панував у вікнах, лише біля самого їх краю зеленіли верхівки дерев парку.

Фраза, що прозвучала тихим, стомленим голосом, змусила її прокинутися: «Підійди ближче, дитя».

Ось так, без представлення, навіть без імені, просто «дитя». Якби не заслуга у порятунку принцеси, з нею б узагалі ніхто не розмовляв. Хто вона? Незрозуміла, підозріла особа, з простим, неблагородним іменем та ще в чужому, чоловічому одязі.

Риль, підкоряючись бажанню його високості, підійшла. «А цієї ночі ви, очевидно, не спали, ваша яскрава величносте. Під очима темні кола залягли, — крадькома розглядала вона короля, — хвилювалися, чекали вістей про дочку».

— Ти повернула батькові його серце, його єдину радість. Скоро, дуже скоро я побачу свою любу дочку і зможу обійняти її, — очі короля світилися від погано прихованої радості. Зараз перед Риль був не просто король, а люблячий батько, — що бажаєш ти отримати в нагороду?

— Мені багато не треба, Ваша Величносте, — знизала плечима Риль, — але йти мені зараз нікуди, мій будинок далеко звідси, а все майно — те, що є на мені, та з цього добра половина подарована.

— Знаємо-знаємо, — закивав Архаріус Сьомий, — після повернення додому моя дочка неодмінно захоче особисто подякувати своїй рятівниці. У нас вільна гостьова вілла в Небесній бухті? — звернувся він до дворецького.

— Так, Ваша Величносте. Графиня Нуела покинула нас третього дня.

— Ось і чудово, — король був явно задоволений мудрістю свого рішення і збирався заслати незручну гостю подалі від двору. А потім без поспіху вирішити її долю. Або гостя зникне, якщо охорона виявить її зв'язок зі змовниками блідолицих, або їй підшукають місце в родоводі зубожілого, але древнього роду. Не представляти же простолюдинку рятівницею принцеси.