Кузькіна мать: хроніка великого десятиріччя (До 50-річчя Карибської кризи)
- Автор: Суворов Виктор
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Год: ООО Издательство “Добрая книга”
- ISBN: 978-5-98124-561-9
- Переводчик: Олег Петрович Дрогомирецький
- Жанр: История
Электронная книга - «Кузькіна мать: хроніка великого десятиріччя (До 50-річчя Карибської кризи)». Краткое содержание книги:
Треба додати, що радянські РЛС типу П-8 і П-10 з великими труднощами могли виявляти цю незрозумілу ціль і стежити за нею. Ситуація змінилася з надходженням більш досконалої техніки.
13 січня 1959 року РЛС П-30 Туркестанського корпусу ППО (в той момент єдина у всьому корпусі) засікла ціль на висоті 20 600 метрів. На перехоплення було піднято винищувач МіГ-19. Пілот - старший лейтенант М. Ширяєв. Стеля винищувача - 16 500 метрів. Але пілот, розігнавши машину, рвонув угору, перетворивши швидкість у висоту. Йому вдалося вискочити на 17 500 метрів. І відкрилася дивна картина. Пілот доповів на землю, що бачить над собою літак незвичайної форми на висоті приблизно 20-21 тисяча метрів.
Набраної висоти радянський пілот, зрозуміло, втримати не міг. Винищувач, втративши швидкість до нуля, тут же впав на ті висоти, для яких народжений. Після приземлення пілот намалював силует порушника: корпус відносно короткий, розмах крил неймовірний. Це вочевидь був силует планера. Але планери на такій висоті літати не можуть, як і не можуть носитися з такою швидкістю. Доповідь пілота була передана в Москву. Негайно з Москви прибув командувач винищувальної авіації ППО двічі Герой Радянського Союзу генерал-полковник авіації Е. Савицький на чолі групи експертів. Відбулася серйозна розмова, швидше допит, який тривав 5 годин. Був зроблений висновок: пілот хотів відзначитися, вся його розповідь - вигадка.
Йшов час, оператори РЛС продовжували доповідати про появу цілей. Ціль завжди з'являлася на висоті 20-21 кілометр. І завжди над такими об'єктами, як ядерний полігон у Семипалатинській області, ракетний полігон Тюра-Там, полігон ракетних військ ППО Сари-Шаган, ракетний полігон Капустин Яр, завод зі збагачення урану «Маяк» під Свердловськом, будівництво ракетного полігону в Плесецьку.
І ще одне правило. Ціль з'являлася рідко, але чомусь на вихідні дні й у свята, американські або радянські: 4 липня, 7 листопада, 31 грудня, 23 лютого.
І ось рано вранці 1 травня 1960 року вона з'явилася знову.
Глибоко в надрах Москви на Центральному командному пункті ППО країни - коротка нарада. Обстановка прояснилася. І навіть настало якесь заспокоєння. Порушник уже більше двох годин у повітряному просторі Радянського Союзу. Йде на північ. З кожною хвилиною польоту він все більше віддаляється від кордону, який перетнув. Повернутися йому все важче. З кожною хвилиною він наближається до центральних районів країни, де ймовірність потрапити в зону обстрілу зенітних ракет зростає. Територія величезна. Найбільша у світі. Всю її зенітними ракетами не захистиш. Проміжки між зонами ураження зенітних ракет прикривають винищувачі ППО МіГ-17 і МіГ-19. Але ця ціль їм вочевидь не до снаги.
Після перших появ у радянському небі дивного порушника були зроблені абсолютно неймовірні зусилля, щоб створити винищувач-перехоплювач, здатний напоумити зухвальців, на яких би висотах вони не літали.
Такий винищувач створив великий авіаційний конструктор Павло Осипович Сухий. Називався Су-9. Створювався він не для ВПС, а спеціально для авіації ППО країни. Це був не просто винищувач, але єдиний комплекс, який містив сам винищувач-перехоплювач, керовані ракети, які він ніс, і станцію наведення із землі. Су-9 ще на стадії експериментальних варіантів побив світовий рекорд висоти - 28 857 метрів. Потім будуть світові рекорди висоти в горизонтальному польоті і світові рекорди швидкості на 100 - і 500-кілометрових замкнутих маршрутах. Однак за ці досягнення довелося заплатити високу ціну. Машина вийшла складною у виробництві, освоєнні, керуванні, експлуатації та ремонті. Су-9 ще не був прийнятий на озброєння ППО країни, але вже пішов слух про те, як йтимуть справи на аеродромах: пілот мокрий, технік спітнілий, а конструктор Сухий.
Але це на верхах такі чутки. А на аеродромних низах про такого конструктора ще не чули.
4
Доля зібрала всю свою злість в один дробильний кулак і цим кулаком два десятки років гатила бідного білоруса Павла Сухого, не знаючи ні співчуття, ні милосердя. Починав він у конструкторському бюро Туполєва. І швидко з посади простого інженера піднявся на посаду заступника головного конструктора. В імперії Туполєва Сухий мав свій уділ, ніби автономне царство. У 1933 році Сухий створив літак АНТ-25, який у 1937 році через Північний полюс літав в Америку, побивши світовий рекорд дальності 11500 кілометрів. АНТ - це Андрій Миколайович Туполєв.
Літак Сухого, але слава - Туполєву.
АНТ-25 будувався не заради рекордів. Це був прообраз наддалекого бомбардувальника ДБ-1.