Золоті Ворота
- Автор: Бердник Александр Павлович
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Смолоскип
- Жанр: Прочая поэзия
Электронная книга - «Золоті Ворота». Краткое содержание книги:
Але пориваючись до вищих сфер, Олесь Бердник ніколи не забував і про Матір-Націю, любов до якої сформувала його творчу сутність. Тож прикметно, що у віршах, містеріях, самвидавних та друкованих статтях, інтерв’ю, котрі увійшли до ЦЬОГО тому, нерідко стоять поруч два слова — Дух і Україна.
Ми — Українці — стверджуємо: Нація — то є дивовижна Квітка Еволюції, яка породжує плід краси, вірності, культури, мови, мислення, історичної спадкоємності. Їй і належить дати для Всесвіту плід Космічного Життя.
Практично Нація — це ембріон, її істинний розвиток — попереду. Проте історична реальність, яку ігнорувати неможливо, така, що штучне поєднання господарсько-державних і духовних функцій зупинило поступ національного духу народів і розрубало в цілому світі єдині серця націй на взаємоворогуючі групи, класи, тенденції, ідеології. Неможливо уявити собі ліквідації такого роз’єднання, виходячи з аналізу нинішнього стану. Ні слона, ні хитрощі, ні агресія, ні приниження, ні самозаперечення та асиміляція не розв’яжуть проблеми, не зупинять катастрофи.
В цей грізний час планетарного Вибору — загибель чи воскресіння — ми пропонуємо шлях Святих, Духовних, Космічних Націй, ми пропонуємо шлях Зоряного Братерства Народів Планети.
Ми здійснюємо Волю Святої України.
До кого звертаємось, перед ким декларуємо Основи Буття Святої України? Чи не відлунює наш голос у порожнечі?
Ми вже збагнули, що зовнішня множинність — ніщо. Мільйони духовних мерців лише засмічують поле історичного розвою, а два творящі духи можуть створити Новий Світ.
Покладемось на тих, хто чатує серед пітьми, якщо навіть їх небагато, покладемось на тих, котрі отруєні дрімотою, але можуть прокинутись від докірливого Слова Матері.
Прокиньтеся, станьмо в Кільце Братерства, захистімо серцями своїми благовісну хвилину таємничого народження. Цей час — неповторний!
Чути крик Дитини! То крик — у Вічність!
Поспішають з Божого Лона легіони небесних войовників, щоб захистити Світоносне Дитя! Дайте, Браття, їм небувалу стежину, відкрийте їм чисті серця, щоб мали куди ввійти Лицарі Волі, щоб могли вони втілитися на згорьованій Землі!
І, замкнувши в Синівське Кільце Матір-Україну, ми скажемо братерським народам Планети:
— Вітаємо вас, Народи-Брати! Ось наша дружня рука і серце — навіки, до нескінченості. Ви перегортаєте пожовклі хартії минулого, запилені манускрипти «історії», щоб дізнатися ХТО, КОЛИ, КОГО і ЯК? Даремна справа! Відкиньте штучні симпатії чи антипатії — вони нам нав’язані деспотами і диктаторами, хитрими політиканами і жерцями мертвих богів.
Живий Бог вам говорить: — Ви Діти Єдиної Матері! Кожен народ неповторний, але кожен — улюблене Дитя! Чому ж ви наїжачилися ядерним частоколом, цілячи в серця братів та сестер своїх? Що може бути вирішене в результаті тисячолітньої ненависті?
Ми рішуче пориваємо з примарами, з кривавими снами вчорашньої ночі. СВЯТА УКРАЇНА, прокинувшись, кличе ВАС, СВЯТИХ СЕСТЕР, на радісне СВЯТО ЄДНАННЯ!
Хочемо бачити — хто виступить супроти такого Свята? Хочемо глянути на його личину! Чи не буде вона мордою доісторичної рептилії?
І запитає злобно така рептилія:
— На чому збудуєте ви вашу Святу Україну? Де її основа, підмурок? Де форми співжиття? Де адміністрація? Що маєте ви реально, щоб сформувати бодай пунктир якогось порядку і послідовності в діях?
І запитаємо ми:
— А що ви маєте реально? Що ви маєте таке, щоб могло дати правдивий плід у грядущому?
Скаже гордовито рептилія:
— Маємо тисячолітню структуру — ДЕРЖАВУ. Вона незрима, але перед нею тремтять мільярди душ, її не помацаєш руками, але вона одним наказом кидає в бої дивізії та армії. Вона не має серця, мозку, тіла, але полонить людські серця, висмоктує мозок мислителів, користується тілами своїх рабів. І образа держави словом чи дією жорстоко карається. Маємо мільйони жандармів та агентів таємної поліції, маємо тисячі в’язниць, тому не турбуємося про майбутнє: воно для держави забезпечене!
І скажемо ми:
— Яка ж не реальність? Всі ваші в’язниці не здатні вбити пробуджений дух! Де мучителі Джордано? Щезли в пекельній пітьмі, а дух Мученика обнімає зоряні сфери, закликаючи нас до себе! Хто згадує катів Кобзаря? А постать Тараса встає над згорьованою Планетою, розсіваючи зерна волелюбних ідей!
Армії, гармати, бомби, в’язниці, мільйони стукачів та провокаторів, юрби деградованих рабів, готових за миску баланди продати Вітчизну і Рідну Матір, — хіба то реальність?
Реальність лише одна: ВІЛЬНИЙ, НЕВМИРУЩИЙ ДУХ — господар Всесвіту! На цій основі, на ТАКОМУ ПІДМУРКУ ми починаємо будувати Блакитний Храм Святої України!