Казки Лірника Сашка
- Автор: Власюк Александр
- Язык: украинский
- Жанр: Сказки народов мира
Электронная книга - «Казки Лірника Сашка». Краткое содержание книги:
Олександр Власюк більше відомий як лірник Сашко — але знають його і як музиканта гурту «Вій». Лірник Сашко, власне, є сьогодні одним з самих відомих складачів та оповідачів казок на Україні — і через те, що постійно приймає участь у всіляких фестивалях, і через те, що диски ось видає. Але насамперед через те, що казки складає — вправні, і розповідає їх — живо, цікаво. То коли сам розповідає. А коли на диску — то ще краще воно все звучить, бо тут не тільки талант оповідача грає, і не тільки ліра звучить. Тут тобі і десь із десяток інструментів всіляких — гітара, дудук, сопілка, дримба та варган, акордеон, флейта, скрипка тощо. Тут тобі і друзі допомагають добре — розмальовують оповідь і співом гарним, і голосами животини всякої, і шумом веселим.
Тут тобі, задля різноманітності, і мови братські звучать на додаток — бо співають не тільки українською, а й болгарською, сербською, молдавською. Небагато, щоправда, та все ж таки приємно. Але все одно головне — розповідь, і саме за гарну розповідь люблять лірника Сашка і діти, і дорослі. Для дітей його казки — як яскраві картинки. А для дорослих — як скарбниці пізнавальні, з яких багато чого дізнатися та згадати можна.
Тут тобі, задля різноманітності, і мови братські звучать на додаток — бо співають не тільки українською, а й болгарською, сербською, молдавською. Небагато, щоправда, та все ж таки приємно. Але все одно головне — розповідь, і саме за гарну розповідь люблять лірника Сашка і діти, і дорослі. Для дітей його казки — як яскраві картинки. А для дорослих — як скарбниці пізнавальні, з яких багато чого дізнатися та згадати можна.
Перейти на страницу:
- То ти, Романе?
- Та я ж, я! — закричав циган.
Тут де не взявся вітер, туман розвіявся, і всі побачили, що то ніякий не цар, а циган Роман. А той зрадів, корону царську з голови зняв і у придворних пожбурив. Підняло його, закрутило, догори ногами перекинуло і назад на Вкраїну понесло — до табору циганського.
А придворні, лакеї, пани та солдати тільки «А-а-а!» і встигли закричати. Відтоді москалі так усе через «А» говорять.
Сів циган під свою кибитку, багаттячко розпалив, люльку в зуби взяв, поглянув на степ, на ліс, на небо, на коней і засміявся. Бо найбільше щастя для людини — то воля!
І чого ото на царство пхатися, ніби там медом помазано? А так люди добром згадають: «Ото лепські підкови циган кував! А цар з нього так був — ледащо!»
Перейти на страницу: