![Срібні ковзани [Hans Brinker, or The Silver Skates - uk] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com](/uploads/posts/books/2/9/3/7/3/sribni-kovzani-hans-brinker-or-the-silver-skates-uk-download.jpg)
Срібні ковзани [Hans Brinker, or The Silver Skates - uk]
- Автор: Додж Мэри Мейпс
- Год: 1963
- Язык: украинский
- Год: Дітвидав УРСР
- Переводчик: Ірина Стешенко
- Жанр: Детская проза
Электронная книга - «Срібні ковзани [Hans Brinker, or The Silver Skates - uk]». Краткое содержание книги:
Ця захоплююча книга оповість вам про життя простих людей Голландії; про веселу й повчальну подорож хлопчачої ватаги по каналах країни; про чесного, мужнього Ганса Брінкера та його добру сестру Гретель, що були єдиною втіхою пригніченої нуждою матері; про те, як славетний доктор Букман врятував од злигоднів сім’ю Брінкерів, вигоївши їхнього батька, а також про великі ковзанярські перегони, в яких узяли участь хлопці й дівчата містечка Брука, що прагнули здобути жаданий приз — срібні ковзани.
Повість «Срібні ковзани» була створена майже сто років тому. Її автор, американка Мері Додж, ніколи не бувала в Голландії, але багато про неї читала і заочно полюбила працьовитий голландський народ. Історія Ганса Брінкера, що її вона розповідала своїм малим синам, лягла в основу книги, яка стала одним з найулюбленіших творів дітей усього світу.
Variant2:
Улюблена з дитинства повість Мері Мейп Додж про казкову Голландію — країну тюльпанів і гребель, де взимку всі катаються на ковзанах, а на Різдво трапляються дива. Цей твір перекладений багатьма мовами і відомий в усьому світі. Розповідаючи зворушливу історію з життя голландських школярів минулого століття, письменниця запрошує у захопливу подорож країною, наводить цікаві відомості з географії та історії Голландії, описує звичаї жителів цього самобутнього краю.
Для дітей середнього шкільного віку.
— Цить! Не так голосно! — перебив його Карл, глумливо всміхаючись. — Ота маленька панна в лахмітті — улюблениця Гільди ван Глек. Ті блискучі ковзани — її дарунок, якщо не помиляюсь.
— Так-так, дуже можливо! — скрикнув Пітер, і радісна усмішка з’явилася йому на лиці. Адже ж Гільда була йому найкращий друг. — Виходить, вона й тут вчинила добро!
І мінгеер ван Гольп, виписавши на льоду подвійну вісімку, а потім величезну латинську літеру «Р», підскочив, виписав ще літеру «Н» і помчав далі, все вперед, доки не опинився поруч Гільди.
Побравшися за руки, вони каталися разем, спочатку сміючися, а потім про щось розмовляючи серйозно й тихо.
Дивна річ: після тієї таємничої розмови Пітер ван Гольп раптом вирішив, що його молодша сестра повинна доконче мати такого ж самісінького дерев’яного ланцюжка, як і Гільда.
Два дні по тому, напередодні празника святого Николаса, Ганс, витративши три недопалки свічки і на додаток порізавши собі великого пальця, стояв на базарному плацу в Амстердамі і купував другу пару ковзанів — то вже для себе.
РОЗДІЛ V
Тіні в господі
Що то за хороша жінка матуся Брінкер! Опівдні, тільки-но прибрали зі столу після скромного обіду, вона надягла свою святкову сукню на честь святого Ніколаса. «Це повеселить дітей», — подумала вона і не помилилась. Святкове вбрання одягалося дуже рідко протягом останніх десятьох років; а до того часу воно таки добре попослужило і красувалося частенько на гулянках та на ярмарках тоді, коли матусю Брінкер знали по всій околиці і звали: «Гарненька Мейтьє Кленк». Іноді дітям дозволялося глянути на святкове вбрання, що дбайливо зберігалося в старій дубовій скрині. Хоч воно .вже зблякло й зносилося, проте дітям здавалося розкішним. Убрання те складалося з білої полотняної блузки, зібраної навколо шиї, чепурного корсажа з синього сукна свого ткання та червоно-коричневої спідниці з чорною облямівкою на подолі. У плетених вовняних мітенках, у гарнесенькому чепчикові, що був багато менший за простий буденний чепчик і не ховав усього волосся, мати здавалася Гретель мало не принцесою, а Ганс споважнів і перетворився на доброзвичайного хлопця, дивлячися на неї.
Дівчинка стрибала й мало не танцювала навколо матері, захоплено милуючись нею і водночас заплітаючи свої золотаві коси.
— Ой мамо, мамо, мамо, які ж бо ви гарнесенькі!.. Глянь, Гансе! Ну чисто намальовані, правда?
— Атож, чисто намальовані, — весело погодився Ганс, — чисто намальовані… Мені тільки не подобаються оті штуки в них на руках… немов панчохи…
— Не подобаються мітенки, братусю Гансе! Таж вони дуже потрібні… глянь… вони тим і хороші, що чудово закривають почервонілі руки. Ой мамуню, яка ж у вас біла рука там, де кінчається мітенка! Біліша, ніж моя, о, багато біліша! Шкода тільки, що, корсаж на вас замалий, — вузький наче. Ви виросли! їй-право, ви виросли!
Матуся Брінкер засміялася.
— Це вбрання справляла я давно, любонько, ще тоді, коли зовсім молоденька була і тоненька, як шпичка. А чи до смаку тобі чепчик? — запитала вона, повертаючи голову то в один бік, то в другий.
— О, страх як до смаку, мамо! Він такий лов-к-е-ень-кий! Гляньте! Батько на вас дивляться!
Невже батько й справді на неї дивився? Атож, дивився, але безтямним поглядом, його фроу здригнулася й хутко обернулася до нього; чимсь подібним до рум’янцю спалахнула вона на обличчі й зиркнула на чоловіка допитливим оком… У душі їй блиснула якась іскра надії, блиснула… й тієї ж хвилини згасла.
— Ні, ні, — зітхнула вона, — він нічого не бачить і не розуміє. Ну, Гансе, — і вона ледь-ледь усміхнулася знову, — невже ти стоятимеш отак цілий день, уп’явшися в мене очима? Згадай про ковзани, що чекають на тебе в Амстердамі.
— Ах, мамо, — мовив він нерішуче, — вам треба стільки речей. Чи ж можу я купувати собі ковзани?
— Пусте, дитино. Адже ж тобі саме для того й дали гроші, чи то пак роботу, — це ж бо однакові речі, — щоб ти міг купити собі ковзани. Іди ж бо, синку, доки сонце ще високо в небі.
— Так-так, і не барися, Гансе! — сміючися, додала Гретель. — Ми ще встигнемо покататися нині ввечері на каналі, якщо мама нас відпустять.
Ганс подався до дверей, але на порозі повернувся і сказав:
— До вашої прядки треба б нової підніжки, мамо.
— Ти сам можеш зробити її, Гансе.