П'яте Правило Чарівника, або Дух Вогню
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «П'яте Правило Чарівника, або Дух Вогню». Краткое содержание книги:
Приспіли інші мисливці. Келен підняла руку, припиняючи галас з запитань. Коли всі замовкли, вона перевела розповідь Кари. Мисливці слухали в повному подиві. Юні був з людей Чандалена. А люди Чандалена ніколи і ні за яких обставин не кидають свій пост заради того, щоб зловити рибу.
— Пробачте, Магістр Рал, — прошепотіла Кара. — Повірити не можу, що він ось так застав мене зненацька. Треба ж, через якусь безглузду рибину!
Річард дбайливо поклав руку їй на плече.
— Радий, що з тобою не трапилося нічого поганого, Кара. Може, тобі краще лягти? Ти виглядаєш не дуже.
— У мене просто шлунок бунтує, тільки і всього. Зі мною все буде добре, от тільки передихну хвилинку. Від чого помер Юні?
— Він біг і, мабуть, послизнувся і впав, — Відповіла Келен. — Я сама мало не зробила те ж саме. Напевно, він ударився головою, як і ти, і втратив свідомість. Але, до нещастя, впав обличчям вниз і захлинувся.
Келен початку було переводити свої слова мисливцям, коли пролунав голос Річарда.
— Сумніваюся.
— А що не так?
— Подивись на його коліна. Вони не обідрані. Як не обідрані ні лікті, ні долоні. — Річард повернув Юні голову. — Ні крові, ні синців. Ніяких саден. Якщо він впав і втратив свідомість, чому у нього на голові немає хоча б гулі? Глина сповзла тільки на носі і підборідді, і то через те, що він лежав обличчям на кам'янистому дні.
— Так ти сумніваєшся, що він захлинувся? — Уточнила Келен.
— Я цього не казав. Я просто не бачу ніяких ознак того, що він впав. — Річард деякий час пильно вивчав тіло. — Виглядає так, ніби він потонув. У всякому разі, я б припустив саме це. Питання — чому?
Келен відсунулася, даючи мисливцям можливість сісти навпочіпки біля їх загиблого товариша, доторкнутися до нього в знак скорботи і співчуття.
І відкритий степ раптово здався їй дуже самотнім місцем.
Кара притиснула пучок мокрої трави до скроні.
— Навіть якщо він залишив свій пост, щоб зловити рибу — у що важко повірити, — то чому він кинув всю свою зброю? І яким чином йому вдалося потонути в парі дюймів води, якщо він не впав і не вдарився головою?
Мисливці тихенько плакали, погладжуючи руками молоде обличчя Юні. Річард приєднався до них і ніжно погладив обличчя юнака.
— А от мені хотілося б знати, за чим він гнався. Звідки в його очах з'явився цей дивний вираз.
4
Коли Річард з Карою і Келен вийшли з хатини, де лежало тіло Юні, над степом гуркотів грім, луною розлягаючись по вузеньких вуличках між будинками. Хатина, в якій чекало поховання тіло Юні, нічим не відрізнялася від інших будинків села: обмазані глиною товсті стіни з зроблених з висохлої твані цеглин, солом'яний дах. Черепичний дах був тільки в будинку духів. Шибок в вікнах не було, щоб уберегтися від холоду, люди Тіни затягували віконні прорізи товстою грубою тканиною.
Всі хатини були однакового бурого кольору, і через це село порою нагадувала мляві руїни. Високі трави, що росли в трьох горщиках на низькій стіні — данина злим духам, — не дуже-то оживляли вуличку, по якій найчастіше гуляв один лише сумний вітерець.
З-під ніг бризнули в сторони кури. Келен відкинула мокрі пасма, налиплі на лице. Повз, заливаючись сльозами, йшли люди — йшли попрощатися з загиблим мисливцем. І чомусь Келен було не по собі від того, що їм довелося залишити Юні в цьому місці, де витав кислий терпкий запах прілої соломи.
Річард, Келен і Кара дочекалися, поки Ніссель, стара знахарка, обстежує тіло. Стара не виявила ні перелому, ні яких-небудь інших пошкоджень і проголосила причиною смерті утоплення.
Коли ж Річард поцікавився, як таке могло статися, Ніссель дещо здивувалася, явно вважаючи, що це абсолютно очевидно. За її словами, смерть сталася з волі злих духів.
Люди Племені Тіни вірили, що, крім духів предків, до яких вони частенько звертаються, духи зла теж навідуються деколи у селище, щоб затребувати чиєсь життя в покарання за той чи інший проступок. Смерть Юні явно була, по думку бабусі, викликана чимось потойбічним. І Чандален з мисливцями вірили Ніссель без сумнівів.
Ніссель ніколи було роздумувати над тим, який вчинок мисливця розсердив злих духів. Знахарка поспішала: її чекала породілля.
Будучи сповідницею, Келен відвідувала Плем'я Тіни, як і інші народи Серединних-Земель. Хоча деякі країни не впускали у свої межі чужинців, жодна держава Серединних Земель не наважувалася закрити свої кордони перед Сповідницями. Сповідниці завжди стежили за тим, щоб закони дотримувалися строго і правосуддя було чесним, хочуть того правителі чи ні.
Сповідниці виступали перед Радою від імені всіх тих, у кого не було своїх представників. Деякі, як Плем'я Тіни, не довіряли чужинцям і не шукали представництва в Раді. Вони хотіли одного: щоб їх залишили в спокої. І Келен суворо стежила, щоб їх бажання витримувалося. Слово Матері-сповідниці для Ради — закон, і закон остаточний.