Замах на Селену (Збірка)
- Автор: Бугай Олександр
- Год: 1993
- Язык: украинский
- Год: Тернопіль
- ISBN: 5-7707-4493-6
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Замах на Селену (Збірка)». Краткое содержание книги:
Кожна нова гіпотеза сама собою хоч і цікава, але не може залишити глибокий слід у пам’яті читача, якщо її не вдягнуто у цікаву літературну форму.
Автор намагається вирішувати проблеми у фантастичних зіткненнях героїв твору. Для цього придумує несподівані ситуації, цікаві повороти, оригінальні розв’язки. Але це лише фон. Основне завдання, яке ставить перед собою автор, — це, використовуючи багатющу наукову інформацію, підносити її читачеві в дохідливому, зрозумілому вигляді. Таким чином, оповідання стають пізнавальними.
Можна додати, що герої в оповіданнях — це наші прості люди, дія відбувається також не деінде, а на нашій землі з її красотами і негараздами. Автор нерідко піднімає питання моралі і милосердя, намагається вказати на наші упущення, промахи, але основна лінія творів — це краса людська, її досконалість, доброта і душевність, які в кінцевому результаті перемагають будь-яке зло.
І усвідомила Оксана, що жити в такому дивному світі легко, безпечно і радісно.
Коли Андрій повів її у книгарню, виявилося, що книжок тут не читають, а слухають.
Андрій бере томик в руки і чує Оксана все, що в ньому написано. Магія слова переходить в потаємні звуки, які проникають в душу і збагачують розум.
Потім зайшли в філармонію. Тут музика, яку відтворюють музиканти, розповідає про минуле батьківщини і його бачиш таким, яким воно було сто, двісті і тисячу років назад. Потім ці божественні звуки змальовують зримі картини майбутнього і ти з ними поринаєш у дивовижний світ мрій і казок.
На вулицях кожен будинок має своєрідне архітектурне обличчя. У кожному — ілюстрація епохи, в якій він був зведений. І бачиш в архітектурних образах минуле свого краю і читаєш в них людські долі — і тих, хто зводив ці храми, і тих, хто творив історію тих часів.
Оксана за короткий час гостини на Андрієвїй планеті дійшла висновку, що такий світ дійсно можливий. Що не казкові це ідеали, а реальна дійсність, яку не одне покоління земного людства мріяло побачити на власні очі.
В кінці другого дня гостю попередили: корабель для повернення на Землю готовий. Настав час прощатися з цим добрим світом.
Оксану охопив розпач. Хотілося побачити Андрія, та й хіба тільки побачити? Як же тепер бути без нього? Скучатиме. І хто розрадить? І скільки часу потрібно буде, щоб його забути?..
— Я почув твої болі, — сказав Андрій, виходячи з невеличкого зорельоту, що безшумно опустився на космодромі, — І радий, що не запізнився. Оксано! Прошу тебе, залишайся у нас! Ти на Землі ні з ким не зв’язана. Я буду тебе шанувати.
Оксана з радістю ступила йому назустріч. А потім отямилася і сумно сказала:
— Як же я можу жити в цьому доброму світі, коли там залишилася моя хвора Батьківщина?
— Чим же ти зможеш їй зарадити? — питає зі смутком у голосі Андрій.
— Я вірю, що нас таких багато, котрі добровільно стануть її лікарями. І я буду з ними поруч.
— Ти твердо вирішила повернутися?
— Інакше не можу.
— Я радий за твій вибір, Оксано! Дозволь прилітати до твоєї криниці?
— Я буду тебе чекати, Андрію, але не біля криниці. Я буду там, де ще нуртують злі помисли, де ще шаленіє злоба, — і ступила на трап зорельота.
Андрій подумав: «Скільки в мене вистачить сил, я допоможу тобі у твоєму благородному ділі».
Світлячок
В його поведінці постійно відчувалася радість. Навіть у найкритичніший момент, коли начальство було незадоволене нашою конторою і ми принишкло очікували вибуху негативних емоцій, Никифор — рядовий рахівник — мав вигляд найщасливішої людини у світі. Ми все дошукували причини такого оптимізму, та нічого не змогли виявити. Під час наших розвідок Никифор замикався в собі і з потаємною усмішкою уперто мовчав, а згодом знову, розквітав, неначе тільки вчора виграв у лотерею не менше, як півтори тисячі карбованців. Ми ні разу не бачили Никифора заклопотаним, а чи стривоженим. Акуратно зодягнений, причесаний та ще й напарфумленнй щоранку влітав до контори з таким виглядом, наче тільки що повернувся із найдальшої планети Сонячної системи і має щось незвичайне розповісти. Він не проявляв негативної реакції і на образи чи ущипливі дотепи в його бік. Хтось із співпрацівників висловив здогад, що Никифор не інакше, як йог, або ж вступив у новітню секту іновірців, про яку ми ще анічогісінько не знаємо. До такої думки нас спонукало те, що він не курить, остерігається хмільного, у спілкуванні з колегами ласкавий і упереджено чемний, до старших ставиться завбачливо, а з начальством — послу шний.
Якось, коли Никифор був відсутній, зібрався увесь наш колектив і поставив питання руба.
— Ми не можемо, — сказав головний конторський працівник, — далі миритися з тим, що простий і необдарований ніякими особливими якостями рахівник може вести себе так, начебто світ збудований тільки в першу чергу для нього одного. Тим більше дивно: в країні інфляція грошової одиниці, мітингова стихія, незадоволення владою, а він чомусь радіє.
— Так, — вигукнула літня жінка, — Никифор, як особа, випав із нашого середовища.
— Він у мене викликає своєю поведінкою злість, — сказав рахівник відділу постачання.
— Никифор, напевно, одержав від багатющого заокеанського дядька спадок, тому такий радісний! — вигукнув рахівник городньої бригади.