Володар драконів
- Автор: Функе Корнелия
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Ранок
- ISBN: 978-617-09-0460-7
- Переводчик: І. Є. Бондар-Терещенко
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Володар драконів». Краткое содержание книги:
— Правда, як це я забув? Ви ж мешкаєте в пральні Європи. Далі… — Гільберт знову штовхнув глобус. — Де я зупинився? Ага, ось тут. Аж до цього місця, — він постукав лапкою по глобусу, — я можу забезпечити вас достовірною інформацією. А це ж, погодьтеся, більша частина дороги. Утім, далі… — Гільберт зітхнув і похитав головою. — Далі — тиша, нуль, ніщо, табула раса, великий знак питання. Навіть мандрівна група церковних мишей-буддистів, яку я зустрів у порту рік тому, не могла повідомити мені нічого корисного. Боюся, місце, яке ви шукаєте, розташовується саме там — якщо воно взагалі існує. Я збираюся доручити одній моїй родичці зробити обміри у цих місцях, але поки… — він знизав плечима на знак співчуття. — Якщо ви доберетеся туди, далі вам доведеться самим шукати дорогу. Гадки не маю, кого там можна зустріти, але за що я готовий поручитися, — він пригладив білі волоски вусів, — так це за те, що там живуть пацюки. Ми повсюди.
— Оце вже радість! — пробурмотіла Сірчана шкурка, похмуро розглядаючи глобус. — Нас, схоже, чекає подорож навколо світу.
— Ну, до Нової Зеландії ще далі, — зауважив Гільберт і переправився по своїй мотузці назад на письмовий стіл. — Однак це довгий шлях навіть для дракона, треба визнати. Довгий і небезпечний. Можна поцікавитися, як це вам спало на думку вирушити в таку подорож? Я чув від Роберта, що драконам зовсім непогано живеться там, на півночі?
Сірчана шкурка покосилася на Бена і кинула на щура застережливий погляд.
— Ага, розумію, — Гільберт Довгохвостий замахав лапками. — Ти не хочеш говорити при людині. Цілком природно. Ми, щури, теж немало натерпілися від людей, — Гільберт підморгнув Бену, який пригнічено похнюпився, не знаючи, куди очі подіти. — Тебе особисто, малий, це зовсім не стосується.
Щур-архіваріус притьмом підбіг до комп’ютера і застукав по клавіатурі:
— Отже, кінцевий пункт: Гімалаї. Мандрівники: один дракон, один кобольд. Видати відомості про: найбільш безпечний маршрут, небезпечні пункти, а також місця, які треба обов’язково уникати, найкращий час для подорожі. Натискаємо команду «Enter», — щур відкинувся назад із задоволеним виглядом. Комп’ютер задзижчав, як спійманий джміль, екран спалахнув — і згас.
— О ні, тільки не це! — Гільберт Довгохвостий скочив на клавіатуру і затарабанив по клавішах як божевільний, але екран залишався темним. Бен і Сірчана шкурка стурбовано перезирнулися. Гільберт, чортихаючись, зіскочив на письмовий стіл і закрив кришку комп’ютера.
— Я ж казав, — прошипів він. — Самі лише проблеми. І все через те, що в цю штуковину потрапило трохи солоної води. Може, ви також одразу зламаєтеся, якщо вас занурити в солону воду?
Він розлючено зіскочив зі столу на стілець, під яким розташовувався його кабінет, вправно спустився по гладкій ніжці і почав копирсатися в одній із коробок свого каталогу. Бен із Сірчаною шкуркою лягли на підлогу, щоб спостерігати за його діями.
— Отже, ти не зможеш нам допомогти? — запитала Сірчана шкурка.
— Зможу, не хвилюйся, — Гільберт витягнув із коробки мапу завбільшки з ніготь і кинув на письмовий стіл. — Оскільки ця чортова штуковина не хоче працювати, доведеться мені зробити все по-старому. Чи міг би хто-небудь із вас, велетнів, витягнути мені третю шухляду з тієї шафи?
Бен кивнув. Коли він потягнув шухляду, на нього посипалися географічні мапи, великі й маленькі, старі й нові. Маленькому архіваріусу знадобився деякий час, щоб вивудити ту, яку було треба. Мапа мала незвичний вигляд, таких Бену ще не доводилося бачити. Складена у безліч разів, вона була скоріше схожа на маленьку книгу, з обох боків якої стирчали вузькі білі стрічки.
— Мапа? — розчаровано запитала Сірчана шкурка, коли Гільберт із погордою розгорнув перед ними свій незвичний скарб. — У тебе нічого немає для нас, окрім мапи?
— А ти чого чекала? — щур ображено вперся лапками в боки. Сірчана шкурка не знала, що й сказати з цього приводу. Скривившись, вона з недовірою дивилася на мапу, що лежала перед нею.
— Дивіться уважно, — Гільберт Довгохвостий ніжно провів лапкою по морях і горах. — Тут половина земної кулі. І зовсім небагато білих плям, про які я нічого не зміг дізнатися. Як я вже казав, велика частина їх, як навмисне, розташована там, куди ви хочете потрапити. Бачите оці стрічки? — Він підморгнув обом і потягнув за мотузку, приторочену до краю мапи. Мапа тут же розчахнулася, виявивши під сподом другу.
— Неймовірно! — вихопилося в Бена. Проте Сірчана шкурка лише невдоволено скривилася: